прихиляти 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив прихиля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   прихиля́ймо
2 особа прихиля́й прихиля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа прихиля́тиму прихиля́тимемо, прихиля́тимем
2 особа прихиля́тимеш прихиля́тимете
3 особа прихиля́тиме прихиля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа прихиля́ю прихиля́ємо, прихиля́єм
2 особа прихиля́єш прихиля́єте
3 особа прихиля́є прихиля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
прихиля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. прихиля́в прихиля́ли
жін. р. прихиля́ла
сер. р. прихиля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
прихиля́вши

Словник синонімів

ЗАОХО́ЧУВАТИ (спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами - переконанням, похвалою, нагородою і т. ін.), ПРИОХО́ЧУВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ОХО́ТИТИрідко;ПІДОХО́ЧУВАТИ (трохи, злегка); СТИМУЛЮВА́ТИ (спонукати до прискорення, поліпшення і т. ін. чого-небудь). - Док.: заохо́тити, приохо́тити, прихили́ти, підохо́тити, стимулюва́ти. Іванський сів і, дякуючи, їв та пив, до чого господиня заохочувала його милим примусом, і куштував усе, що вона подавала (О. Маковей); Рівний голосок його приохочував і дітей і дорослих до сну, а оповідання його не мали ніколи ні початку, ні кінця (Л. Яновська); Батько-мати.. її прихиляли до послуху то сим, то тим (Панас Мирний); [Векла:] Людське обіходження.. кожного не тільки приваблює, а й далеко краще підохочує до праці, ніж лайка та бійка (М. Кропивницький); - Не зачислити Цимбала до спорткоманди - це завдати йому травму. А зачислити - значить стимулювати його дальший зріст, - говорить підполковник (І. Багмут). - Пор. спонука́ти.
ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). - Док.: зачини́ти, закри́ти, прикри́ти, причини́ти, притули́ти, прихили́ти, захло́пнути. Тепер і спали в кімнаті, і вікна зачиняли наглухо, наче змінився клімат (О. Гончар); Молоденький командир ввічливо пропускав його поперед себе і, знову прицокнувши каблуками, акуратно і майже беззвучно закривав за собою двері (Григорій Тютюнник); В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Л. Первомайський); Я причиняю двері, і дивно, що тонкі дошки затамовують і приглушують всі звуки ночі, немов товста броня (Т. Масенко); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (О. Гончар); Люда швидко вскочила в свою каюту і захлопнула двері (М. Трублаїні).
НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ[УГИНА́ТИ], НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет.;ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь - до землі і т. ін.);НАДГИНА́ТИ розм. (трохи згинаючи, нахиляти). - Док.: нагну́ти, зігну́ти, вгну́ти[угну́ти], нахили́ти, похили́ти, схили́ти, пригну́ти, прихили́ти, надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля - І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в’яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). - Пор. 1. гну́ти.
НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко - голову); ПЕРЕГИНА́ТИпідсил.,ПЕРЕХИЛЯ́ТИпідсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет. (голову, обличчя, чоло); ОПУСКА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (голову). - Док.: нахили́ти, нагну́ти, схили́ти, перехня́битидіал.пригну́ти, зігну́ти, перегну́ти, перехили́ти, похили́ти, опусти́ти, прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); - Сонька? - перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); Захвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде [гусак] прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м’яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ’яненко); Клонить обличчя кохане До узголів’я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).
ОБІЙМА́ТИ (обхоплювати руками чи рукою кого-небудь, виражаючи любов, ніжність, приязнь і т. ін.), ОБНІМА́ТИ, ОБГОРТА́ТИ[ОГОРТАТИ], ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ[ОХО́ПЛЮВАТИ], ПРИГОРТА́ТИ (особливо ніжно, ласкаво); ПРИТУЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЮВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТИСКА́ТИ (міцно) зі сл. до себе, серця, грудей і т. ін.;СТИСКА́ТИ[СТИ́СКУВАТИ], ДУШИ́ТИзі сл. обійми, підсил. - Док.: обійня́ти, обня́ти, обгорну́ти[огорну́ти], обви́ти, опови́ти, пови́ти, обхопи́ти[охопи́ти], обла́питирозм.пригорну́ти, притули́ти, прихили́ти, прити́снути, сти́снути, здуши́ти. Він мене обіймав одною рукою, а другою гладив по лиці (Лесь Мартович); А з Петрусем В гаю [Мар’яна], в лузі Щовечора святого - Розмовляла, Жартувала, Обнімала, мліла (Т. Шевченко); Балабуха не примітив, що одна рука Бонковського обгортала Олесин стан (І. Нечуй-Левицький); Дві теплі руки огорнули шию Семена Петровича (з журналу); Заголосила Марія.. Припала до Матвія і не тямила, що робить. Обвивала його шию руками, то знову падала на стіл (Мирослав Ірчан); Їй хотілося кинутись батькові на груди, оповити руками його міцні плечі і щось сказати (О. Іваненко); Любуша, схлипуючи, повиває його шию руками (І. Кочерга); Він охоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (М. Стельмах); Якусь мить Боженко дивився на Ростислава.. Потім не витримав, незграбно облапив його (Ю. Смолич); Усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (П. Кочура); Я поспішав назустріч Марії, притуляв її до себе, навіть не питаючи, чом вона запізнилася (І. Муратов); Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав [Доря] одразу, що се його день (М. Коцюбинський). - Пор. 1. обхо́плювати.
ПРИВЕРТА́ТИчасто зі сл. до себе (якимись діями, словами тощо викликати прихильність, довіру до себе), ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ[ПРИТЯ́ГУВАТИ], ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ВПАДАТИ В ОКО, ПРИГОРТА́ТИрозм., ГОРНУ́ТИрозм., ПІДКУПО́ВУВАТИ[ПІДКУПА́ТИ]розм., ПІДКУПЛЯ́ТИрозм., КУПУВА́ТИрозм., КУПЛЯ́ТИрозм., ОСВО́ЮВАТИдіал. - Док.: приверну́ти, прихили́ти, притягти́[притягну́ти], прина́дити, прива́бити, примани́ти, впасти в око, пригорну́ти, підкупи́ти, купи́ти, осво́їти. Молодому розповідав [Проценко] брехеньки, точив ляси, старого привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний); - Давайте людей до себе прихиляти, - перепинив Карпову науку Зінько, - турчатимем їм у вуха, умовлятимем їх (Б. Грінченко); Потягнувся [Гнат] до батьківської руки - вперше поцілував на ній грубо вибиті жили.І це підкупило Супруна (М. Стельмах); Лесі подобалася ця діловитість, підкупляла простота і якийсь ледве вловимий, але, видно, постійний гумор в розмові редактора (М. Олійник); [Євгенія:] Я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької... Вона могла б купити його ласкою... (І. Кочерга); Борис почав вільними хвилями ходити до Міхонського. Той зразу мусив освоювати його, добротою і ласкою з’єднати собі його повне довір’я (І. Франко).
ПРИХИЛЯ́ТИ (схиляючи, наближати що-небудь до когось, чогось), ПРИКЛОНЯ́ТИрозм., ПРИСЛОНЯ́ТИрозм. рідше. - Док.: прихили́ти, приклони́ти, прислони́ти. Андрій ще ближче прихилив лице до шибки (Д. Бедзик); Заколихався світ місячний.. Івась устав, лапнув його ручкою - рука осіяла, він приклонив голову до того місця (Панас Мирний); Прислоняє [Готліб] сокиру до печі (переклад Лесі Українки).
СЕЛИ́ТИ (десь на постійне або тимчасове проживання; давати притулок), ОСЕЛЯ́ТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ, ПРИМІЩА́ТИ, ПРИМІ́ЩУВАТИ, ПРИТУЛЯ́ТИрозм.,ПРИХИЛЯ́ТИрозм.; ПІДСЕЛЯ́ТИ (до когось); ПОМІЩА́ТИ, РОЗМІЩА́ТИ, РОЗМІ́ЩУВАТИ (надавати приміщення для проживання). - Док.: осели́ти, поселити, примісти́ти, притули́ти, прихили́ти, підсели́ти, помісти́ти, розмісти́ти. - Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан; Землі шматок єсть.., То їм з угоддями оддам (І. Котляревський); Лікар Кноте, як того захотіла Евеліна, живе тепер безвиїзно у Верхівні. Його примістили в управительському флігелі (Н. Рибак); Завтра Соломія мала попрохати свого булгарина притулити поки що Остапа і, коли він згодиться, зараз же вибратись із плавнів (М. Коцюбинський); [Микита:] І ще тебе просила, вже окремо, Щоб прихилив у себе бідну Джему (І. Кочерга); Підселили в кімнату до двох студентів третього; Поранених довелося розміщувати по хатах (А. Шиян).

Словник фразеологізмів

прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) чиє (чиї), кого і без додатка. Викликати до себе чиюсь приязнь, чиїсь симпатії. Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима, вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини (С. Васильченко); Там, на чужині, вони зуміли прихилить до себе серця. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків України (З журналу).

прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) чиє (чиї), кого і без додатка. Викликати до себе чиюсь приязнь, чиїсь симпатії. Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима, вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини (С. Васильченко); Там, на чужині, вони зуміли прихилить до себе серця. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків України (З журналу).