прирядити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(нарядити) [розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | приряди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | приряді́мо, приряді́м | |
| 2 особа | приряди́ | приряді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | приряджу́ | приря́димо, приря́дим |
| 2 особа | приря́диш | приря́дите |
| 3 особа | приря́дить | приря́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | приряди́в | приряди́ли |
| жін.р. | приряди́ла | |
| сер.р. | приряди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| приря́джений | ||
| Безособова форма | ||
| приря́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| приряди́вши | ||