ПРО́СТО (про поведінку, взаємини тощо - незважаючи на умовності, етикет, без церемоній), ПО-ПРО́СТОМУ, ЗА́ПРОСТОрозм., ПО́ПРОСТУрозм.; ПО-ПРОСТА́ЦЬКОМУ[ПО-ПРОСТА́ЦЬКИ]розм.; ПО-ДОМА́ШНЬОМУ (як заведено вдома, між своїми); ЗАПАНІБРА́ТАрозм. (як з рівним). Сім’я наша заможна була.. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Б. Грінченко); Нема мені діла до того, як там дипломати говорять. Я візьму та й скажу по-своєму. По-простому (С. Журахович); - Молода Каралаєва сказала мені, щоб я заходив до неї запросто на чай ввечері (І. Нечуй-Левицький); Я до вас із щирим серцем, а ви до мене з хитрощами. Лучче б уже одрізати попросту, да й годі (П. Куліш); - А чого він такий обірваний? - Це ми так по-домашньому, по-селянському (Григорій Тютюнник); Він не зрадив своєї старої звички і з усіма начальниками поводився запанібрата (О. Гуреїв).