ВИ́СТУП (дія, спрямована проти кого-, чого-небудь), ПОХІ́Д, ВИ́ПАД, ВИ́ХВАТКА (недоброзичлива або ворожа); ВИ́ЛАЗКА (зухвала). Серед гостей.. йдуть поважні розмови.. про послідні виступи нового молодого отамана опришків Марусяка (Г. Хоткевич); Його [попа́] вічні доноси на неї [вчительку], похід проти земської школи.. стали нестерпними (М. Коцюбинський); Все, що появляється нового на землі, Трактує він як випад проти нього (С. Воскрекасенко); У доносі вказувалось, що на зборах братства читались.. вірші Шевченка з недозволеними вихватками проти царської родини (з наукової літератури); Вилазки ворогів Української держави.

ПО́ДОРОЖ[ПО́ДОРІЖрідше] (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИрозм.,МАНДРІ́ВОЧКАпестл. розм.,ВОЯ́Жзаст., ірон., жарт.,ПОДОРІ́ЖЖЯдіал.,ВАНДРІ́ВКАдіал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКАрозм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав’є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); - Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, - корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

ПОХІ́Д (пересування, перехід організованої групи людей, перев. військових, з певною метою, завданням), ВИПРА́ВАзаст.; МАРШ (пересування війська похідним ладом на дальшу відстань). Кортить йому знати про тих давніх людей, що насипали оці кургани-могили в степах і ходили звідси в далекі походи (О. Гончар); - Твоя робота відчутна й серед повсталих, - вони стоять за негайну виправу по козачий хліб за Тегинею (І. Ле); Олесь зачав рідше бувати у мене. Літні марші, а далі маневри, далі знов служба - цілими тижнями (І. Франко).

ПОХІ́Д (організована група людей, що урочисто прямують кудись), ХІД, ПРОЦЕ́СІЯ, КОРТЕ́Жкнижн.Похід гучно-бучно проскакав через нижнє і середнє селище і звивистою дорогою пройшов на самий верх (П. Загребельний); Колись цією вулицею.. раз на рік проходили велелюдні хресні ходи (І. Багряний); Хата спорожніла, похоронна процесія пішла з двору (Д. Бедзик); Вона окинула очима блискучий кортеж з молодих магнатів, котрі роєм вились кругом карети Цецилії Ренати (І. Нечуй-Левицький).

ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУПперев. з означ.,ПОХОДА́розм.,ПОХІ́Дрозм.,ТУПА́розм.,СТУПНЯ́діал.- Не ліз би ти в провожаті, Денисе, - неприязно обізвалася Уляна.. Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пішов лугом розвалькуватою ходою (Григорій Тютюнник); - Він відрізняє здалека ступу ведмедя від ходи людини (В. Гжицький); Я почув, як від дверей хтось поспішав легкими нечутними кроками (Л. Смілянський); Він поцілував жінку й дітей і повільним, нетвердим ходом пішов далі гостинцем (І. Франко); В тихім повітрячка чистого лескоті Все мені поступ твій милий вчувається (П. Грабовський); Йшли [паничі] модною походою, ступаючи на п’яти, розхитуючись і здійнявши плечі вгору (Леся Українка); Ой мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (пісня); Його кінь вороний тупою своєю обуджував людей (Марко Вовчок); Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний).