-1-
іменник жіночого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | полюбо́вниця | полюбо́вниці |
| родовий | полюбо́вниці | полюбо́вниць |
| давальний | полюбо́вниці | полюбо́вницям |
| знахідний | полюбо́вницю | полюбо́вниць |
| орудний | полюбо́вницею | полюбо́вницями |
| місцевий | на/у полюбо́вниці | на/у полюбо́вницях |
| кличний | полюбо́внице | полюбо́вниці |
Словник синонімів
КОХА́НКА (жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв’язку з чоловіком), ЛЮ́БКА розм., ПОЛЮБО́ВНИЦЯ розм., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́СКА діал. Став вимагати [пан], щоб малював його утриманок, яких було... Ат, що лічити чужих коханок!.. (Вас. Шевчук); А по селу пішла неслава Правдива і тому страшна. Отак мене взяла смаглява Газдиня, любка і... жона (Д. Павличко); - Хочете мене любити, любіть мене й ходіть до мене.. А оповістити себе вселюдно вашею полюбовницею я не хочу (І. Нечуй-Левицький); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); Марусяк відчував осібний якийсь присмак, що от, мовляв, маючи там десь попадю - не кого-небудь! - все ж іде до другої любаски (Г. Хоткевич).