КОХА́ТИСЯ (про осіб різної статі - почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність), ЛЮБИ́ТИСЯ, ЛИЦЯ́ТИСЯдіал., НА́ВИДІТИСЯдіал., ЛЮБУВА́ТИСЯдіал. - Док.: покоха́тися, полюби́тися. - Тепер не такі часи, щоб кохатись та милуватись, - тихо обізвався князь і вирвав свою руку з Тодозиних рук (І. Нечуй-Левицький); [Гервасій:] Давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми навесіллі забудемо усе лихо! (І. Карпенко-Карий); Нумо, серце, лицятися Та поїдем вінчатися (Т. Шевченко); Довго ще вони [Галя і Чіпка] .. любувалися та милувалися (Панас Мирний).

ПОДО́БАТИСЯ (справляти на когось приємне враження; відповідати чиєму-небудь смаку), ІМПОНУВА́ТИ, ПОЛЮБЛЯ́ТИСЯрозм.,ЛЮБИ́ТИСЯрозм. - Док.: сподо́батися, заімпонува́ти, полюби́тися, приглянутисярозм.пригля́дітися[пригле́дітися]розм.Що мені найбільше подобається в дядькові - так то той парубоцький, палкий вогонь, котрий так іграє в його сірих очах (М. Коцюбинський); Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував (Панас Мирний); Ота сила, фізична й інтелігентна, котру замічала Люба, імпонувала їй і разом з тим якось оддаляла її од Корнієвича (Олена Пчілка); Вже не рік вона, не два не бачила сина, Тільки чула - полюбилась Яну Україна (М. Нагнибіда); Качалися вози з гори, На долині стали; Любилися чорні очі, Уже перестали (пісня); Вона не слухала його промови, водила тільки очима, щоби приглянутися панні Броні (Лесь Мартович); Сама [дівчина] уся чепурненька, що пригляділася з усіх (Г. Квітка-Основ’яненко).