-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив полюби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   полюбі́мо, полюбі́м
2 особа полюби́ полюбі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа полюблю́ полю́бимо, полю́бим
2 особа полю́биш полю́бите
3 особа полю́бить полю́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. полюби́в полюби́ли
жін.р. полюби́ла
сер.р. полюби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
полюби́вши

Словник синонімів

ЗАКОХА́ТИСЯв кого і без додатка (пройнятися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь), УЛЮБИ́ТИСЯ[ВЛЮБИ́ТИСЯ]розм.,ЗАЛЮБИ́ТИСЯрозм.,ВКЛЕПА́ТИСЯ[УКЛЕПА́ТИСЯ]фам.,РОЗКОХА́ТИСЯ заст.,ПРИЛЮБИ́ТИСЯдіал.;ЗАХОПИ́ТИСЯким (звичайно про сильне, але нетривале почуття). - Недок.: зако́хуватися, улюбля́тися[влюбля́тися], залю́блюватися, залюбля́тися, розко́хуватися, прилюбля́тися, захо́плюватися. Закохався я в вас до нестями.. (П. Грабовський); - Я пам’ятаю, як у свою кріпачку.. так улюбився, що задумував женитись (Панас Мирний); Тікай, Грицю, Марусеньки, Бо в тебе влюбилась (Л. Боровиковський); Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи (О. Кобилянська); - А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. - Та вклепатися можна, - недбало додав Григорій (М. Стельмах); Бідолахи [паничі] розкохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали.. Так вона [панночка] всім до душі прийшла (Марко Вовчок); Ольга не на жарт захопилась Іваном (П. Колесник). - Пор. 1. полюби́ти.
КОХА́ТИкого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ[ВЛЮБЛЯ́ТИ]розм., НА́ВИДІТИдіал.; УМИРА́ТИ[ВМИРА́ТИ]за ким, розм., ПРОПАДА́ТИза ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИза ким, розм. (страждаючи). - Док.: покоха́ти, полюби́ти, улюби́ти[влюби́ти]. Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра); Пригадалася знов і така, що любила, та ніколи не казала, і знов друга, що казала багато, та не дуже влюбляла... (Марко Вовчок); Як лишився Славко у світлиці, то зважився на думку, що Кранцьовська його навидить (Лесь Мартович); Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Ганна Барвінок); Максимиха добре знала, як її сестра пропадала за сусідським парубком (Н. Кобринська); - Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (М. Зарудний).
ПОЛЮБИ́ТИ (відчути глибоку відданість, прив’язаність, прихильність до когось, чогось), ПРИВ’ЯЗА́ТИСЯ, ЗЛЮБИ́ТИрозм.,ПРИЛЮБИ́ТИСЯрозм.; ПРИХИЛИ́ТИСЯ, ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́ (перев. із сл. серце, душа і т. ін.). У шаті жалібній, дитя покірне Сходу, Я полюбила дах убогого житла (переклад М. Зерова); Дуже прив’язалась [Галя] до маленького Василька - такий втішний був хлопчик (Є. Кротевич); Над дівчачий голосочок І тихую мову Злюбив слухать сиву хвилю В глибокому морю (М. Костомаров); Прицокало, прибилось, прилюбилось... Узяв у голову, чи, може, так - приснилось! Чорняве полум’я, чорняву ту завію Узяв у душу, як блакитний сон (М. Вінграновський); Прокіп Іванович такий був чоловік: як кого не злюбить, то вже йому про його і не нагадуй, а до кого прихилиться, то з душею й тілом (О. Стороженко); Все, все, ..о чім снив в своїх старих днях, до чого сильно прикипіло його серце, - тепер розвівалося димом (І. Франко); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю із ним (К. Гордієнко). - Пор. закоха́тися.