Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́розм.,ПОЖИ́ВАрозм.,ПОЖИ́ВОКрозм.,ПОКО́РМрозм.,СПОЖИ́ВАрозм.,ПОТРА́ВАрідше,СПОЖИ́ВОК рідше,СПОЖИ́ТОК рідко,ЇСТВО́заст.,ЇДЛО́діал.,З’Ї́ЖАдіал.,ПОЖИ́ТОК діал.;СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОКзаст.,Ї́ДЖЕННЯдіал. (перев. те, що їдять люди); ТРА́ПЕ́ЗА (у монастирі). Поспєлов з Істоміним взяли рушниці і пішли полювати, щоб внести приємний додаток до корабельної їжі (З. Тулуб); Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж з неї за користь (Григір Тютюнник); Пісок, пісок, Та колючки - пожива бідного верблюда (М. Шеремет); - Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); - Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? - Будем їсти соломаху, Козацькую затираху (пісня); Тут їлирознії потрави, І все з полив’яних мисок (І. Котляревський); І знов довгі роки упертої праці, терплячої безупинної праці мурашки, що ледве здобуває собі злиденний споживок (З. Тулуб); Забігаю в хату торбинку з їством на пасовище прихопити (О. Ковінька); - Підем у привокзальний буфет, там я вчора бачив оливки, з Греції привезли. Треба ж і нам спробувати це аристократичне їдло (М. Стельмах); Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний); Сояшник пишний, нікчемний будяк, Все їй [бджолі] іде на пожитки (І. Манжура); Прийшов він раз обідать до Дем’яна, А у Дем’яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Л. Глібов); [Антон:] Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (М. Кропивницький); Було, що в себе лиш і мали заживку - горня картоплі (С. Чорнобривець); За сидження нема їдження (М. Номис); - Умивайтесь, трапеза чекає на столі (І. Микитенко). - Пор. 1. стра́ва, харчі́.

КО́РИ́СТЬ (добрі наслідки від когось, чогось, прибуток для кого-небудь), ВИ́ГРАШ, ПРИБУ́ТОКрозм., ПРИБИ́ТОКзаст., ХОСЕ́Ндіал.; ЗИСКрозм. (добрий матеріальний результат); ВИ́ГОДА, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ВАрозм., ПОЖИ́ВОКрозм., УЖИ́ТОК[ВЖИ́ТОК]розм., ІНТЕРЕ́Срозм. (якийсь прибуток); ПУТТЯ́розм., ТОЛКрозм. (добрі наслідки від чогось). В урожайний рік садовина дає чималу користь (І. Нечуй-Левицький); Виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст і танкова частина матиме готову переправу (Ю. Яновський); [Монтаньяр:] Невже гадаєш ти, що є прибуток якийсь товаришам з твоєї смерті? (Леся Українка); - Нащо те кохання у світі?.. Який прибиток з тих любощів, - чи ж варті? (Марко Вовчок); - Відступи мені, бабо, той клинчик, бо ти й так не маєш із нього ніякого хісна, бо моя худоба все тобі випасе (Лесь Мартович); - Є ще смолокури, - сказав Дуліб, - то робота вже й геть проклята. А зиску від неї - ще менше (П. Загребельний); Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної вигоди (І. Нечуй-Левицький); - Отак ходиш, аж кості деревіють, а пожитку ніякого. Якби-то оце зерно та втроє родило (Мирослав Ірчан); - Яка пожива з їх?.. Як з цапа молока!.. (П. Гулак-Артемовський); В млині робота не важка, Та не який од неї й вжиток (Я. Щоголів); - Люди.., - хвилювався Аркадій.., - зрозумійте, що в побудові санаторію перш за все ваш, а не мій інтерес (Ірина Вільде); Боюсь людей, що проживуть як гості все життя... Живе метелик теж, однак яке у тім пуття (М. Стельмах); Минуло знову літо, а воля все ще за сімома замками!.. Що в цих розмовах толку, у цих зібраннях, коли вони обмежуються словами? (Вас. Шевчук).

КОРМ (їжа тварин), ПОЖИ́ВА, ПОЖИ́ВОКрозм., ПОЖИ́ВНІСТЬдіал.; ПА́ША (трава, перев. на пасовищі). Не було такого дня, щоб Іван не їздив до лісу. Допомагав лісникам розвозити корм зголоднілим звірам (П. Загребельний); Сидіти б їм [горобчикам] під стріхами, Чекати б їм тепла, Та жаль, що всюди віхола Поживу замела (Г. Бойко); - Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Леся Українка); Череда поспішала до доброї паші (І. Муратов); Корові привиділося, мабуть, що Фенчучка йде її доїти та й несе пашу (Марко Черемшина).