повнолітній 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний повнолі́тній повнолі́тня повнолі́тнє повнолі́тні
родовий повнолі́тнього повнолі́тньої повнолі́тнього повнолі́тніх
давальний повнолі́тньому повнолі́тній повнолі́тньому повнолі́тнім
знахідний повнолі́тній, повнолі́тнього повнолі́тню повнолі́тнє повнолі́тні, повнолі́тніх
орудний повнолі́тнім повнолі́тньою повнолі́тнім повнолі́тніми
місцевий на/у повнолі́тньому, повнолі́тнім на/у повнолі́тній на/у повнолі́тньому, повнолі́тнім на/у повнолі́тніх

Словник синонімів

ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙрозм., ЧИМА́ЛИ́Йрозм., НЕМАЛИ́Йрозм., ОПЕ́РЕНИЙ[ОПІ́РЕНИЙ]жарт. - Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є. Гуцало); [Долон:] Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп’я давно (Леся Українка); Сашко-великий у нас тракторист, Сашко-маленький в одному класі зі мною (Ю. Яновський); - Лихо, діти, Лихо мені з вами! Викохав вас, вигодував, Виросли чималі, йдете в люди (Т. Шевченко); - Ти вже немалий ... Друзі твоїх літ дітей мають... (Панас Мирний); Весела натура так і просвічувала з усього його обличчя, так і виказувала в ньому ще не опереного, малодосвідченого хлопчиська (Ю. Збанацький). - Пор. 1. дозрі́лий.