ПИЯ́ЧИТИ (брати участь у частуванні з надмірною кількістю спиртних напоїв), ПИ́ТИ, КУРИ́ТИзаст., КУБРЯ́ЧИТИдіал.Якось у корчмі пиячили жандарми (А. Турчинська); Настягалось гостей сила. До самого білого світу пили, гуляли (Панас Мирний); Троянці добре там курили (І. Котляревський); По теплих хатах.. гнали з буряків самогон, кубрячили (Григорій Тютюнник). - Пор. бенкетува́ти.

ПИ́ТИ (мати потяг до алкогольних напоїв, регулярно їх уживати); ПИЯ́ЧИТИ, ХИЛИ́ТИрозм., П’Я́НСТВУВАТИрозм. (постійно напиватися, бути п’яницею); ВИПИВА́ТИ, ПОПИВА́ТИ, ПІДПИВА́ТИ розм. (вживати алкоголь потроху, час від часу); ЗАПИВА́ТИрозм., ЗАПИВА́ТИСЯ розм. (мати запої). Чутно було, як його годувальник покинув - сумував дуже, а як кинули жінка та дочка, то почав пити (Панас Мирний); - Ви дійшли до того, що почали пиячити (О. Донченко); Хай декому буде наука, Хто хилить, забувши діла, До чого горілка-зміюка Сивуху Кузьму довела (С. Олійник); Почали [люди] п’янствувати, бездіяльничати, красти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Пий, пий, - сказала мені мама. - Мабуть, із хлопцями вже випиваєш, то чого рідної матері соромишся? (Є. Гуцало); - Жінка гризе душу й тіло, Мужик попиває (П. Гулак-Артемовський); Сухоти вже давно потроху мучили його, а він пособляв їм, запиваючи іноді (Б. Грінченко); Сей бідолаха не зазнав від колиски доброї хвилини. Часом запивався (О. Кобилянська).