БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. - який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙрідше,ПРОСТОРІ́КУВАТИЙрозм.Розмова не в’язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д. Міщенко); Але ніщо - ні гордих маршів звуки, Ні велемовних тостів перегуки - Не скаже так про наших днів діла, Як прості й чесні роботящі руки (В. Бичко); В її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів (Ганна Барвінок). - Пор. 1. пишномо́вний.

ВИ́ШУКАНИЙ (про слова, фрази, стиль і т.ін. - який відзначається досконалістю), ДОБІ́РНИЙ, ВИ́ТОНЧЕНИЙ, ОБТО́ЧЕНИЙ, РАФІНО́ВАНИЙ, ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. На обличчі [Вільсона] - грайлива усмішка, на тонких устах - вишукана мова (П. Кочура); Адвокатські прийоми, добірні фрази.. полонили деяких слухачів (І. Ле); Ця соковита, барвиста, витончена мова, яка звучала тепер з вуст Михайла, здалась мені зовсім одмінною, сповненої краси (О. Досвітній); - Скажу промову великому князеві.. Треба добрати періоди довгенькі, закруглені, обточені (І. Нечуй-Левицький); Рафінований стиль; Слово у [творах] Бальзака є комунікативним і орнаментальним (з журналу). - Пор. 1. пишномо́вний.

КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину - здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення - який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙрозм.,ПРОРЕЧИ́СТИЙзаст.,ВИМО́ВНИЙдіал., ШИРОКОМО́ВНИЙрідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙрозм. (який милує слух своїми словами); ПИШНОМО́ВНИЙ, ВИСОКОМО́ВНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст. (який добирає надмірно вишукані слова). Він ставав красномовним тільки в жіночому товаристві, з чоловіками було нецікаво (П. Загребельний); - Вила - невелике досягнення нашої РТС, - кинув Ярослав з-за гурта дівчат. - Хто це там речистий такий? - спідлоба націлився в його бік Чавун (І. Волошин); А був він на язик проречистий, вимовний (І. Франко); Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш); Солодкомовні зверни до владики суворого речі (М. Зеров); Людмила пишномовна. Замість того, щоб сказати одне слово "ледар", вона розказує про Данила: - Це пасивний індивідум, для якого активні поривання... (з журналу).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо - який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙкнижн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙзаст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); - Ніч-зоря... як це мило сказано! - захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув [Боженко], не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він відусього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний [лист] трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). - Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.