БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙпідсил.;ЩЕ́ДРИЙпідсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙкнижн. (про обід, бенкет). Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М. Рильський); - Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (А. Головко); Звичайно в суботу була щедра пошта (Ірина Вільде); От і рідний край, пишний, в срібному сяєві, як міраж (І. Нечуй-Левицький); А як увійшла пані з мискою вареників і служниця нарешті принесла самовар, булки і традиційну "чайну" ковбасу, то я саме описувала "лукуллівський бенкет" (Леся Українка).

БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙрозм.,БУЧНИ́Йпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙпідсил.,ПИ́ШНИЙпідсил.;БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); - І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п’ють три або й чотири дні? - спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). - Пор. 3. блиску́чий.

БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙрідше,КОЛЬОРИ́СТИЙрозм., КВІТЧА́СТИЙпоет.,ПИ́ШНИЙпідсил.,ПИШНОБА́РВНИЙпідсил. поет.,РОЗЦВІ́ЧЕНИЙпідсил.Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він [Яків] паничем, розчісує кучері на потилицю, в’яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). - Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙрозм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя - таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 5. бага́тий.

БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся - з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙпідсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙпідсил., КРЕМЕ́ЗНИЙпідсил., МОГУ́ЧИЙпідсил.заст., уроч. (звичайно про рослинність у збірному значенні). Серед дерев росла буйна городина (О. Копиленко); Груди роздимало від терпкого духу розбуялих трав (Н. Тихий); Навкруги - підступна тиша... Луки, гори, пишні сади, - все зелене й принишкле (О. Гончар); Блищав ставочок, неначе дзеркало, кинуте у яр серед розкішної діброви (І. Нечуй-Левицький); Серед низьких пожовклих хлібів на вузенькій смужці гривою стояло високе дорідне жито (А. Хорунжий); Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський). - Пор. гілля́стий, 2. густи́й.

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.

ПУХКИ́Й (перев. про вироби з тіста - м’який і легкий), ПИ́ШНИЙ, ПУ́ХЛИЙрідше,ПУХНА́СТИЙрідше,ПУХНА́ТИЙрідше.Мати кладе на стіл пухкі паляниці й пиріжки (С. Васильченко); Пишний коровай; Тягне [чорт] із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко); Василина сіла поруч сина і розв’язала вузлик з пухнастими й запашними пиріжками (І. Волошин); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Б. Грінченка).

ПУХНА́СТИЙ (вкритий м’яким пухом, густою м’якою шерстю; схожий на пух), ПУХНА́ТИЙ, ПИ́ШНИЙрідше,ПУШИ́СТИЙрідше,ПУХНАВИЙрідко.Дівчина була в чорній шерстяній сукні, простоволоса, з білою пухнастою хусткою на плечах (Я. Гримайло); З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими вустами обличчя (С. Добровольський); Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір’їною (С. Чорнобривець); Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (А. Шиян); Туркочуть над головою голуби, пливе хмарин пухнаве клоччя (В. Сосюра).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо - який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙкнижн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙзаст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); - Ніч-зоря... як це мило сказано! - захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув [Боженко], не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він відусього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний [лист] трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). - Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.

УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. - сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний - несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); - До останньої краплі крові, - добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. - А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.