ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИпідсил., ПУ́ХКАТИрідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИдіал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). - Док.: пи́хнути, пихону́типідсил.чмихнути, сопну́ти, са́пнути, сапону́типідсил.фу́кнути. Взявши до рук портфель.., довго відмикав [Ясновський] його маленьким ключиком, невміло порався із замочком, пихкав і сердився (О. Полторацький); Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (О. Іваненко); Федорові очі зблискували гнівом, він чмихав і сопів на всю учительську (Ю. Збанацький); Ходе піп після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Словник Б. Грінченка); Всі посідали й тільки сопли та обтирали піт з лиця (І. НечуйЛевицький); Борис йшов звільна, важко дихаючи та сапаючи (І. Франко); За стіною знову тяжко сапонуло кілька раз, і в отворі дверей появилася бугаяча морда (Григорій Тютюнник); Аж ось і підмайстер підійшов, фукаючи чогось, як ковальський міх (І. Франко).

ПИ́ХКАТИ (про механізми - випускати пару, відпрацьований газ і т. ін. з характерними звуками), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИпідсил.,ПА́ХКАТИ, ПАХКОТІ́ТИпідсил., ЧАХКАТИ[ЧОХКАТИ], ЧАХКОТІ́ТИпідсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИпідсил.; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИдіал. (із свистячими звуками). - Док.: пи́хнути, пихону́типідсил.па́хкнути, чахну́ти, чми́хнути, сопну́ти, са́пнути, фу́кнути. Паровоз зупинився, сердито пихкаючи і шиплячи білими струменями пари (П. Автомонов); Поїзд не мчав - гойдався на хистких шпалах, заспано пихтів, минаючи прикарпатські смерекові ліси (Р. Іваничук); Паровози пихкотіли, видихаючи на рейки білу пару (М. Томчаній); Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло простуджено сюрчав (О. Донченко); Пахкотять, пересуваючись рейками, пукаті парові підйомники (Є. Кротевич); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник); Чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич); На станції чмихкотіли, буксуючи, і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Я. Баш); Важко сопучи та чмихаючи, він [паровоз] ледь-ледь тягнув за собою кілька різношерстних вагонів (Ю. Збанацький); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).

ПИ́ХКАТИчим, що, з чого і без додатка (випускати дим при курінні), ПА́ХКАТИ, ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИпідсил., ПУ́ХКАТИрідше, ПАХТІ́ТИрідше. - Док.: пи́хнути, пихону́типідсил.па́хнути, па́хкнути. Капітан, сердито пихкаючи люлькою, заходив по каюті (П. Панч); Пихкає дід Лісовик свою люльку (П. Козланюк); Поважні хаджі.. смачно пахкали з люльок (М. Коцюбинський); Сидять над Прутом чумаки, Пихтять із люльок, кашу варять (І. Нехода); Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (М. Чабанівський); Реут довго мовчав, пахтів димом, зривав з цигарки смужки довгого паперу (М. Рудь).

СТАРА́ТИСЯ (виявляти ретельність, добре, сумлінно виконувати якусь роботу), ПИЛЬНУВА́ТИ, ПОБИВА́ТИСЯ, БИ́ТИСЯ, РОЗРИВА́ТИСЯрозм., ПОТІ́ТИрозм., ПИХТІ́ТИрозм. (намагатися виконати роботу, докладаючи надмірних зусиль). - І так-то вже щиро працює.. Он гляньте, - закінчив Максим своє оповідання, показуючи на Карпа, - як старається!.. (М. Коцюбинський); Вона [Кайдашиха] пряла ліниво, а Мотря дуже пильнувала коло гребеня (І. Нечуй-Левицький); Як вже сердешна не працювала, як не побивалась, а ніяк одна не встереже худоби і не придбає (О. Стороженко); Хіба не Задорожній зривав роботу на батьковій зміні, не подаючи вчасно буряків? Хіба не він п’янствував з Римарем, коли батько розривався, так важко йому було на роботі (П. Автомонов); В будні вона тут не дуже потіла над роботою (І. Франко).