ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯрозм.,ЗАПИ́ТУВАТИСЯрозм. - Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. - Іще якась надзвичайна сенсація? - підозріливо запитує Стадницький (М. Стельмах); Питає його Оксен, що таке, що трапилося; він мовчить, очей на нього не підводить (Григорій Тютюнник); - Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. - майже пошепки питається Давид (М. Стельмах); Не втерпів [Іван], але запитався жінки: - Чи є що в нас дома перекусити? (Лесь Мартович).

РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИрозм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИрозм. (шукаючи когось, щось). - Док.: розпита́ти, розпита́тися, спита́ти, спита́тися, допита́тися, перепита́ти, перепроси́ти, підпита́ти. Пани пішли по хатах, трохи не до обіда ходили, шукали, питали, розпитували - нігде нічого (Панас Мирний); Отець Вікентій питався їх і про здоров’я, і про худобу, і про землю, а люди й не знали, що сказати (М. Стельмах); Йому хотілося схопити в обійми діда і безупинно розпитуватися про свою сім’ю (В. Кучер); [Яким:] Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (М. Кропивницький); - Насіння збираю рідкісних декоративних дерев.. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній); - Чи не з’їздили б ви, Мироне, в столицю розвідати?.. Чи не перепросили б там кого? (Панас Мирний); - Насте, що він тобі казав? - жадібно допитувалась Соня (С. Васильченко); Якось підпитував [Іван] роботу в Турці на тартаку (С. Чорнобривець). - Пор. випи́тувати.