питати 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив пита́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пита́ймо
2 особа пита́й пита́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пита́тиму пита́тимемо, пита́тимем
2 особа пита́тимеш пита́тимете
3 особа пита́тиме пита́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пита́ю пита́ємо, пита́єм
2 особа пита́єш пита́єте
3 особа пита́є пита́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пита́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пита́в пита́ли
жін. р. пита́ла
сер. р. пита́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пита́вши

Словник синонімів

ВИМАГА́ТИчого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИкому, що,ПИТА́ТИщо, чого рідше,НАМАГА́ТИСЯрозм. - Док.: ви́могтирідшедомогти́ся, спита́ти. Марко.. вимагав, щоб він розповів йому ще раз про батька (І. Микитенко); Остап Богучар наполегливо домагався в ад’ютанта, щоб його негайно прийняв командуючий (В. Кучер); Інтереси свободи творчості диктують художникові необхідність постійного збагачення знань (з науково-популярної літератури); Один устругнув, а з десятьох спитають.. - Не ти ж його намовляв, - заспокоїла мачуха. - Батько - герой, хай з нього питають (О. Гончар); Він [учитель] намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Б. Грінченко). - Пор. 1. наполяга́ти, 1. натиска́ти.
ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯрозм.,ЗАПИ́ТУВАТИСЯрозм. - Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. - Іще якась надзвичайна сенсація? - підозріливо запитує Стадницький (М. Стельмах); Питає його Оксен, що таке, що трапилося; він мовчить, очей на нього не підводить (Григорій Тютюнник); - Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. - майже пошепки питається Давид (М. Стельмах); Не втерпів [Іван], але запитався жінки: - Чи є що в нас дома перекусити? (Лесь Мартович).
РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИрозм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИрозм. (шукаючи когось, щось). - Док.: розпита́ти, розпита́тися, спита́ти, спита́тися, допита́тися, перепита́ти, перепроси́ти, підпита́ти. Пани пішли по хатах, трохи не до обіда ходили, шукали, питали, розпитували - нігде нічого (Панас Мирний); Отець Вікентій питався їх і про здоров’я, і про худобу, і про землю, а люди й не знали, що сказати (М. Стельмах); Йому хотілося схопити в обійми діда і безупинно розпитуватися про свою сім’ю (В. Кучер); [Яким:] Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (М. Кропивницький); - Насіння збираю рідкісних декоративних дерев.. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній); - Чи не з’їздили б ви, Мироне, в столицю розвідати?.. Чи не перепросили б там кого? (Панас Мирний); - Насте, що він тобі казав? - жадібно допитувалась Соня (С. Васильченко); Якось підпитував [Іван] роботу в Турці на тартаку (С. Чорнобривець). - Пор. випи́тувати.

Словник фразеологізмів

[і] не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

[і] не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

[і] не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

[і] не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький).

пита́ти ро́зуму в кого. Сподіватися на розумні дії кого-небудь, на чиюсь розважливість і т. ін. Одважилось [щеня] вхопить Шматок м’ясця, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило, Та змилосердився — мовчить, Бо у щеняти якого розуму питати?.. (Л. Глібов).