ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТАрідше, ПИСЬМЕ́НСТВОзаст. - Я навчу тебе грамоти - читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ’яненко); Батько теж був трохи грамотний, - учився колись у дяка, - любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко); Нащо ж тобі й письменство? Нащо ж ти й читаєш, коли в серце добра не набираєш? (Ганна Барвінок).