КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИрозм. (злегка); БУХИ́КАТИрозм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИрозм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). - Док.: кашляну́ти, пока́шляти, кахи́кнути, бухи́кнути, пи́рхнути. З печі прикро хтось кашляв, ніби конаючи (Ю. Яновський); Інженер кахикав собі в кулак (О. Донченко); Груди рве кашель - нужусь та бухикаю (П. Грабовський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Кобилянська); Сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник); Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних ґатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку (В. Самійленко).

ПИ́РСКАТИ (вибухати раніше стримуваним сміхом), ПИ́РХАТИ, ПРИ́СКАТИрозм.;ПО́РСКАТИ (перев. із сл. сміх, регіт);ЧМИ́ХАТИрозм., ФИ́РКАТИ розм. (стиха, потай). - Док.: пи́рснути, пи́рхнути, при́снути, порсну́ти, чми́хнути, фи́ркнути. Він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу, що пре з його, як вода через пліт, не може (С. Васильченко); Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна (М. Олійник); Всі люди, що прийшли до двору, сміялись з пана у ту пору! Старенькі бабусі глухі І ті аж прискали: - Хи-хи! (І. Нехода); Дівки.. вже не могли втриматися, і як тільки стара їмость виходила, порскали сміхом у рукави (Г. Хоткевич); Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся,.. становий, здержуючись від реготу, тілько чмиха (Панас Мирний); Степанида зирк на батька, та як фиркне - трохи кавуном не подавилася (Л. Яновська). - Пор. 1. смія́тися.

ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИрозм.,ПРИ́СКАТИрозм.,ПРИ́ХАТИрозм.; ПРИ́ХКАТИрозм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИрозм., ФУ́КАТИдіал. (перев. про коней). - Док.: пи́рхнути, пи́рснути, чми́хнути, порснути, при́снути, при́хнути, фо́ркнути, фи́ркнути, хо́ркнути, фу́ркнути, фу́кнути. Котяться вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи (М. Коцюбинський); Конячка.. бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (П. Панч); Собаки поволі верталися до лісу, чмихаючи і потріпуючи ушима (С. Васильченко); Гнідко.. плив тихо, раз по раз порскаючи та хропучи (Панас Мирний); Біля ґанку прискали осідлані коні (З. Тулуб); За кожним ударом грому кінь здригався і тривожно форкав (В. Гжицький); Фиркали коні, тупотіли на місці копитами (Н. Рибак); З коней падала біла піна, вони втомлено хоркали (А. Хижняк); Розпалював вогнище Корон, лігши на сніг. Він дув з усіх сил, ніби під щоки заклав по яблуку, дув, фуркаючи (П. Автомонов); Рикає [худоба], фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Г. Косинка).

ПИ́РХАТИрозм. (сердитим голосом, звуками виражати своє незадоволення), ПИ́РСКАТИрозм.,ПО́РСКАТИрозм.,ПРИ́СКАТИрозм.,ПРИ́ХАТИрозм.,ЧМИ́ХАТИрозм.,ФИ́РКАТИрозм., ФУ́РКАТИрозм., ФУ́КАТИдіал. - Док.: пи́рхнути, пи́рснути, порсну́ти, при́снути, при́хнути, чми́хнути, фи́ркнути, фу́ркнути, фу́кнути. Коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: - А в мене завжди відмінно! (О. Донченко); Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився, пирскав, червонів (М. Коцюбинський); [Данило:] Я почав з нею розмову, так вона порскає... і зараз з хати втекла (М. Кропивницький); Ротмістр усе ще стрибав і прискав перед Веригою, обсипаючи його лайкою (П. Панч); - Понаїздять, попсують дошки, а тоді швендяйся за ними, - всю дорогу невдоволено чмихав він (Ю. Збанацький); - Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! - презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах); Бігла [Катерина], як від пожежі, а баби фуркали услід (Г. Хоткевич); - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якого молодого чоловіка (І. Франко).

ПИ́РХАТИ (про механізми - переривчасто, з шумом випускати повітря, пару, відпрацьований газ тощо), ЧМИ́ХАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИрозм.,ФУ́КАТИдіал. - Док.: пи́рхнути, чми́хнути, фи́ркнути, хо́ркнути, фу́ркнути, фу́кнути. Весело пирхаючи, стара півторатонка волокла за собою довгий хвіст пилюки (Ю. Збанацький); У березі важко чмихав паровий млин (А. Головко); Машина.., фиркнувши кілька разів і обдавши цікавих гостей сизуватим димком, рушила з місця (І. Цюпа); Хоркнули мотори танків.., гримнула перша гармата (Л. Первомайський); Машина фуркнула Петрові в обличчя смердючим перегаром і повезла Олю світ за очі (П. Загребельний).