дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони [парубки] усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої [жінки], щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький).

2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають [іноді] собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому [Халявському] Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).