-1-
дієслово недоконаного виду
(настовбу́рчувати) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив пиндю́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пиндю́чмо
2 особа пиндю́ч пиндю́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пиндю́читиму пиндю́читимемо, пиндю́читимем
2 особа пиндю́читимеш пиндю́читимете
3 особа пиндю́читиме пиндю́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пиндю́чу пиндю́чимо, пиндю́чим
2 особа пиндю́чиш пиндю́чите
3 особа пиндю́чить пиндю́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пиндю́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пиндю́чив пиндю́чили
жін. р. пиндю́чила
сер. р. пиндю́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пиндю́чивши

Словник фразеологізмів

пиндю́чити ніс (вульг. мо́рду) зневажл. Поводитися чванливо, бундючно. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (П. Гулак-Артемовський); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію [компанію] з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (І. Карпенко-Карий).

пиндю́чити ніс (вульг. мо́рду) зневажл. Поводитися чванливо, бундючно. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (П. Гулак-Артемовський); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію [компанію] з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (І. Карпенко-Карий).