ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́рідше, ПОРОХНО́рідше, ПРАХзаст.; ПИЛЮ́ГАрозм., ПИЛЮ́КАрозм., ПИЛЯ́КАрідше, КО́ПІТрозм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕпідсил., КІ́ПТЯВАрозм., КІПТЯ́ГА́розм., КІПТЮГА́розм., КУРА́діал. (перев. у повітрі); КУШПЕЛА́діал. (клубами в повітрі). Потривожений пил, що досі тихо спочивав в меблях, тепер курився димом та крутився в повітрі (М. Коцюбинський); Під ногами пересохла земля оберталась на порох (П. Панч); Гуде, висвистує оскаженілий вітер.., жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою (А. Хижняк); Видно, в кабінеті пилюки не бояться - порохня шаром лежить на.. плакатах чи діаграмах (О. Гончар); Йшов [мандрівник] не кваплячись та й не гаючись.. Порохно світилось у його слідах (І. Франко); І пити дасть [мати], і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко); Грузовик загудів, рушив з місця і за мить заховався у густих, високих хмарах сухої пилюги (В. Собко); Коло натовпу група дітей бігають, брьохають по пиляці (Ю. Яновський); Наче череда йде - такий копіт зіб’ють (А. Свидницький); Ціле небо було не голубе, а жовто-сіре, бо дрібная-дрібнесенькая порохня-курява геть оповила його... (А. Кримський); Спершу в курищі, видно було, маячило щось чорне, а чимдалі, то все більше і більше скривався віз з очей (Панас Мирний); Іде череда й стадо овечок, збиваючи кіптяву (Олена Пчілка); З-під гнідкових ніг та з-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Панас Мирний); Чорна кіптюга, підхоплена вітром, носилася понад шляхом, осідаючи на білі сорочки (Григорій Тютюнник); Іде чумак заморений, курою покритий (Я. Щоголів); Сіра кушпела застелила виднокіл позаду (Ю. Мушкетик).