-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | передиха́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | передиха́ймо |
2 особа | передиха́й | передиха́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | передиха́тиму | передиха́тимемо, передиха́тимем |
2 особа | передиха́тимеш | передиха́тимете |
3 особа | передиха́тиме | передиха́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | передиха́ю | передиха́ємо, передиха́єм |
2 особа | передиха́єш | передиха́єте |
3 особа | передиха́є | передиха́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
передиха́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | передиха́в | передиха́ли |
жін. р. | передиха́ла |
сер. р. | передиха́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
передиха́вши |
Словник синонімів
ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. (на короткий час); ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ (лежачи, перев. після хвороби); ПІДНОЧО́ВУВАТИ (трохи спати вночі). - Док.: відпочи́ти, спочи́ти, спічну́ти діал. відди́хати, віддихну́ти, відітхну́ти, опочи́ти, перепочи́ти, передихну́ти, припочи́ти, відле́жатися, підночува́ти. Мисливці.. добре попоїли і лягли відпочити до вечора (З. Тулуб); На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко); Він теж привітався до неї, запитав, як їй відпочивалося (Л. Смілянський); Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою віддихати (О. Кобилянська); [Оленка:] Моя мати лягли опочивати та й кажуть: піди до Євфросини та погуляй трошки (І. Нечуй-Левицький); Раніше.. з кожним заходом на нову ручку по ньому розливалася втома,.. і тоді хвилю-дві він перепочивав (Григорій Тютюнник); Оповісник лиш мить передихав.. і знову розпочинав усю довгу фразу (І. Ле); Те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав (Лесь Мартович); Інколи, після репетиції.. він падав знесилений, щоб відлежатись, віддихатись (Л. Дмитерко).
ПЕРЕДИХНУ́ТИ (перевести подих); ПЕРЕСАПНУ́ТИ (важко); ВІДХЛИНУТИ, ВІДХЛИ́ПНУТИ, ВІДХЛИНУТИСЯ розм. (перев. під час плачу, кашлю тощо). - Недок.: передиха́ти [переди́хувати], відхлина́ти, відхли́пувати. Шакір важко закашлявся і довго не міг передихнути (З. Тулуб); Спинивсь [Саїд] і пересапнув (І. Ле); За слізьми не одхлине [Палажка] (Ганна Барвінок); Христя.. не стримувала сліз.. Глибоко відхлипувала та судорожно здригалась (А. Іщук); Як заб’є [кашель] - одхлинутись не можна (Словник Б. Грінченка).