БОГ[БІГрідко] (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬкнижн., ТВОРИ́ТЕЛЬцерк.,СОТВОРИ́ТЕЛЬцерк.,СПАСИ́ТЕЛЬцерк.,ВСЕВИ́ШНІЙ[УСЕВИ́ШНІЙ]церк.,ВСЕБЛАГИ́Й[УСЕБЛАГИ́Й]церк.,ВСЕМОГУ́ЧИЙ[УСЕМОГУ́ЧИЙ]церк.,ПЕРЕДВІ́ЧНИЙкнижн.,БО́ЗЯдит.,ВИ́ШНІЙцерк.,ВСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ[УСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ]церк.,ЦАР НЕБЕ́СНИЙ[ОТЕ́ЦЬ НЕБЕ́СНИЙ][ВЛАДИ́КА НЕБЕ́СНИЙ]церк.Боже великий, єдиний, Нам Україну храни (О. Кониський); Господи, якщо ти бачиш, чому мовчиш, не вдариш правдивим громом в скверну?.. (В. Шевчук); Вийшов чернець поглядом святим на море позирнути, Господа Бога й Творця вславославити... (Остап Вишня); А кругом тебе Творилося, росло, цвіло, І процвітало, і на небо Хвалу Творителю несло (Т. Шевченко); - Слава тобі, Сотворителю! От ми і в хаті (І. Нечуй-Левицький); Евеліна була в каплиці. Схиливши коліна, вона палко молилася, склавши руки і торкаючись пальцями підборіддя. Зведені до Спасителя очі сповнені були благання (Н. Рибак); Батюшка, підпивши, говорив про якесь чудо, що нібито мусить статись з волі Всевишнього на поміч білому воїнству (О. Гончар); Трудящим людям, Всеблагий, На їх окраденій землі Свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко); Вода пінить, човен пливе, Допливає середини, Страшні хвилі, страшні кручі... Допоможи, Всемогучий! (С. Руданський); Все - з наказу Передвічного, Кожна чарочка вина, - Я не винен, що судилася На роду мені вона! (А. Кримський); "Бозя все може зробити", таємно застерігала мати (Я. Качура); Все, каже, од Бога, Вседержителя святого, А більш ні од кого (Т. Шевченко).

ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙрідше.Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (М. Бажан); Внизу шуміло віковічне море (С. Крижанівський); А тим часом Твої [місяця] сестри - зорі, Безвічнії, попід небом попливуть, засяють (Т. Шевченко).

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ[ВІДВІ́ЧНИЙ], ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙуроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙзаст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙкнижн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). - Пор. 1. да́вній.