-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив передвісти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   передвісті́мо, передвісті́м
2 особа передвісти́ передвісті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа передвіщу́ передвістимо́, передвісти́м
2 особа передвісти́ш передвістите́
3 особа передвісти́ть передвістя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. передвісти́в передвісти́ли
жін.р. передвісти́ла
сер.р. передвісти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
передвісти́вши

Словник синонімів

ПРОРОКУВА́ТИ (майбутнє), ПРОРО́ЧИТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПЕРЕДВІЩА́ТИ. - Док.: напророкува́ти, напроро́чити, проректи́, провісти́ти, навіщува́ти, передвісти́ти. Пророкував Зогаку звіздочот, Що буде смерть йому од Ферідуна (А. Кримський); - Не розчовпу, що ти пророчиш, - Еней Сивіллі говорив (І. Котляревський); Ще прийде кара на панів, розумні голови давно прорікали (К. Гордієнко); В одному селі, де спинився наш партизанський загін, кума Палажка на карти кинула, кінець скорий Гітлерові провіщала (Ю. Мокрієв); [Поліксена:] Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його кляла і віщувала йому й мідійцям згубу? (Леся Українка). - Пор. 1. грози́ти.
ПЕРЕДБАЧА́ТИ (уявляти дальший хід, розвиток чогось), ПРОВИ́ДІТИуроч., ПРОЗИРА́ТИуроч., ПЕРЕДХО́ПЛЮВАТИуроч. рідше, ПРОЗРІВА́ТИ рідше; ЗАВБА́ЧУВАТИ[ЗАВБАЧА́ТИ] (перев. щодо явищ природи); ВІЩУВА́ТИ, ПРОРОКУВА́ТИ, ПРОРО́ЧИТИ, ПЕРЕДРІКА́ТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ[ПРОВІ́ЩУВАТИрідше], ПЕРЕДВІЩА́ТИ (висловлювати передбачуване); ПРОГНОЗУВА́ТИспец. (на підставі наукових даних). - Док.: передба́чити, прозирну́ти, передхопи́ти, прозрі́ти, завба́чити, передректи́, проректи́, провісти́ти[провіщува́тирідше], передвісти́ти. Як і передбачив Порфир, від Тихої могили екскурсанти потяглись до.. наукової станції (О. Гончар); Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, - Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Леся Українка); Дивлюся в далечінь - І крізь руїну й тьму майбутнє прозираю (Л. Первомайський); Максимові пригадалися думки з Шевченкового щоденника про Фультона і Уатта. "Як умів мудрий поет так прозріти майбутнє.." (Н. Рибак); Вміти "читати" хмари - значить завбачати погоду, твердять синоптики (з газети); Як Максим віщував, так і сталося (Н. Кобринська); Товариші пророкували йому професуру (С. Добровольський); Ректор.. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Григорій Тютюнник); Хоч славнозвісний професор і передрік смерть у найближчі години, Аркадій промучився ще понад тиждень (Ірина Вільде); Чує серце, правду Кобзар прорікав (К. Гордієнко); І ось він [супутник] показався на чорному небі, маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей (В. Кучер); Якщо уважно стежити за життям лісових мешканців, то за їх поведінкою можна легко прогнозувати погоду (з газети).
ПРОВІЩА́ТИ[ПРОВІ́ЩУВАТИрідше] (своєю появою, проявами, поведінкою, словами тощо вказувати на якісь зміни, події та ін., що мають настати), ПЕРЕДВІЩА́ТИ, ЗВІЩА́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ОБІЦЯ́ТИ, ПРОРОКУВА́ТИкнижн., поет.,ПРОРО́ЧИТИкнижн., поет., ПРОРІКА́ТИзаст., поет.,ПРИРІКА́ТИзаст., поет. - Док.: провісти́ти, провіщува́ти, передвісти́ти, звісти́ти, напророкува́ти, напроро́чити, проректи́, приректи́. Потемніле від глибоко прихованої скорботи, дідове обличчя не провіщало нічого радісного (Я. Гримайло); Постріл провістив, що для диких плес скінчилась ера мирного життя (Ю. Мушкетик); Починають шуміти дерева, передвіщаючи грозу (А. Шиян); На Вітоші світає, Палає хмарка біло-золота, Звіщаючи, що швидко день настане (П. Воронько); Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам’ятні Лазареві і віщували недобре (М. Коцюбинський); На деякий час запала мовчанка, що обіцяла ще більшу сварку (Григорій Тютюнник); Та й сни були, як і життя - страшні та неодрадні.. Що вони віщують, що пророкують? (Панас Мирний); Птахи пророчили весну (В. Швець); Як меч, він [Т. Шевченко] слово піднімав, і в сонце правди й волі вірив, і світлу долю прорікав (І. Гончаренко).