-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив перегукну́тися, перегукну́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   перегукні́мося, перегукні́мось, перегукні́мся
2 особа перегукни́ся, перегукни́сь перегукні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа перегукну́ся, перегукну́сь перегукнемо́ся, перегукнемо́сь, перегукне́мся
2 особа перегукне́шся перегукнете́ся, перегукнете́сь
3 особа перегукне́ться перегукну́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. перегукну́вся, перегукну́всь перегукну́лися, перегукну́лись
жін.р. перегукну́лася, перегукну́лась
сер.р. перегукну́лося, перегукну́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
перегукну́вшись

Словник синонімів

ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ[СКЛИ́КУВАТИСЯ], ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов’їв). - Док.: перекликну́тися, перегукну́тися, згукну́тися. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); У лісі дзвінко перегукуються жовтобокі синиці (Ю. Збанацький); Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (І. Нечуй-Левицький); Скликаються в траві деркачі, ловлять намоклих коників (К. Гордієнко); Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, задиристо перетьохкуються у вербах (О. Гончар).