ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ[СКЛИ́КУВАТИСЯ], ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов’їв). - Док.: перекликну́тися, перегукну́тися, згукну́тися. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); У лісі дзвінко перегукуються жовтобокі синиці (Ю. Збанацький); Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (І. Нечуй-Левицький); Скликаються в траві деркачі, ловлять намоклих коників (К. Гордієнко); Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, задиристо перетьохкуються у вербах (О. Гончар).