НАГА́ДУВАТИкого, що (бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь), СКИДА́ТИСЯна кого-що,ПОХО́ДИТИна кого-що, розм.,ПРИГА́ДУВАТИрозм.;ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (з чим: про неживі, звичайно неконкретні реалії - бути схожим на що-небудь, співзвучним чомусь);ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (бути цілком подібним до кого-, чого-небудь). Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); - Чоловік той зовсім не скидався на Мусія Бабенка, якого я таки добре запам’ятав тоді (Є. Гуцало); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (О. Кобилянська); Звали його модним ім’ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (І. Ле); Пісня білоруського села дзвінко перекликається з піснею села українського (М. Рильський); - Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (В. Логвиненко).

ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (обмінюватися вигуками, окликами, видавати по черзі крики, голосні звуки), ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ЗГУ́КУВАТИСЯ, СКЛИКА́ТИСЯ[СКЛИ́КУВАТИСЯ], ПЕРЕТЬО́ХКУВАТИСЯ (про солов’їв). - Док.: перекликну́тися, перегукну́тися, згукну́тися. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); У лісі дзвінко перегукуються жовтобокі синиці (Ю. Збанацький); Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі (І. Нечуй-Левицький); Скликаються в траві деркачі, ловлять намоклих коників (К. Гордієнко); Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, задиристо перетьохкуються у вербах (О. Гончар).