ПЕРЕГРІ́ТИСЯ (надто сильно нагрітися, часто небезпечно для здоров’я); РОЗПАЛИ́ТИСЯрозм., РОЗПАЛЕНІ́ТИрозм. (від швидкого руху, спеки тощо); СПА́РИТИСЯ, РОЗПА́РИТИСЯрозм. (від спеки, духоти, укрившися потом); СПЕКТИ́СЯрозм. (на сонці, надмірно засмагнувши). - Недок.: перегріва́тися, розпа́рюватися. Мати дивилась за одним - щоб він не перегрівся та не перекупався (Ю. Збанацький); Поїхав [Мстислав] на лови, гнав оленя, розпалився, потім напивсь холодної води з джерела, - і вже ніякі трави, ніякі врачувателі не помогли (П. Загребельний); Стало душно, він геть увесь спарився (І. Микитенко); Чикаленко, що таки неабияк розпарився від сонця й подорожі, попросився відпочити (Л. Смілянський); [Маруся:] До вечора, мабуть, зовсім спечуся... Коли б уже швидше сонечко заходило... (С. Васильченко).

РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ (сильно почервоніти від припливу крові до шкіри), РОЗРУМ’Я́НИТИСЯ, РОЗШАРІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРИТИСЯ[РОЗЖЕВРІТИСЯ], РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПАЛЕНІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРІТИрідко. - Недок.: розрум’я́нюватися, розпа́люватися, розпаля́тися, розже́врюватися. Василина розчервонілась, як мак (І. Нечуй-Левицький); Андрійкові очі блищали, личко розрум’янилося (В. Собко); [Храпко:] Чого се ти так розшарілася? Іч, очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний); Гладке, опасисте, з одвислими щоками лице Мотрине розжеврілось (М. Коцюбинський); Розпалились у мене щоки (Ганна Барвінок); Розцвілась, розпаленіла [Вутанька] з дороги, мов калина (О. Гончар); Орися розпашіла від роботи, в щоки пломінь б’є (Григорій Тютюнник); Розпашілась темними рум’янцями тітка (М. Стельмах). - Пор. перегрі́тися.