-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив перегово́рюватися, перегово́рюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   перегово́рюймося, перегово́рюймось
2 особа перегово́рюйся, перегово́рюйсь перегово́рюйтеся, перегово́рюйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа перегово́рюватимуся, перегово́рюватимусь перегово́рюватимемося, перегово́рюватимемось, перегово́рюватимемся
2 особа перегово́рюватимешся перегово́рюватиметеся, перегово́рюватиметесь
3 особа перегово́рюватиметься перегово́рюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа перегово́рююся, перегово́рююсь перегово́рюємося, перегово́рюємось, перегово́рюємся
2 особа перегово́рюєшся перегово́рюєтеся, перегово́рюєтесь
3 особа перегово́рюється перегово́рюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
перегово́рюючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. перегово́рювався, перегово́рювавсь перегово́рювалися, перегово́рювались
жін. р. перегово́рювалася, перегово́рювалась
сер. р. перегово́рювалося, перегово́рювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
перегово́рювавшись

Словник синонімів

ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯз ким, перев. із сл. між собою і без додатка (обмінюватися словами, фразами), ПЕРЕМОВЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕБАЛА́КУВАТИСЯрозм., ПЕРЕБАЛА́КУВАТИдіал.; ПЕРЕКИДАТИСЯ (перев. із сл. словами, фразами тощо). - Док.: переговори́тися, перемо́витися, переки́нутися. Побігла до хати, у сінях спинилась, чую - з батьком переговорюються [свати] (Марко Вовчок); Люди перемовлялися півголосом, короткими фразами, в яких відчувалися побоювання і тривога (С. Добровольський); Чиншовики.. перебалакувалися стиха, - заздрісно, але й поштиво позираючи на сусідній, хазяйський гурт (Ю. Смолич); Біля колодязів перебалакували сердито баби (Л. Яновська); Так вони і мовчали майже весь обід, перекидаючись коли-не-коли незначними короткими словами (В. Собко).
РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИдіал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ[ГАЛА́ЙКАТИ]розм., ГАЛАЙКОТАТИ[ГАЛАЙКОТІТИ]підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИрозм. (перев. про жінок і дітей - швидко й жваво). - Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). - Пор. базі́кати.