переговорити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив переговори́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   переговорі́мо, переговорі́м
2 особа переговори́ переговорі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа переговорю́ перегово́римо, перегово́рим
2 особа перегово́риш перегово́рите
3 особа перегово́рить перегово́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. переговори́в переговори́ли
жін.р. переговори́ла
сер.р. переговори́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
перегово́рений
Безособова форма
перегово́рено
Дієприслівник
переговори́вши