-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив перегина́тися, перегина́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   перегина́ймося, перегина́ймось
2 особа перегина́йся, перегина́йсь перегина́йтеся, перегина́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа перегина́тимуся, перегина́тимусь перегина́тимемося, перегина́тимемось, перегина́тимемся
2 особа перегина́тимешся перегина́тиметеся, перегина́тиметесь
3 особа перегина́тиметься перегина́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа перегина́юся, перегина́юсь перегина́ємося, перегина́ємось, перегина́ємся
2 особа перегина́єшся перегина́єтеся, перегина́єтесь
3 особа перегина́ється перегина́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
перегина́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. перегина́вся, перегина́всь перегина́лися, перегина́лись
жін. р. перегина́лася, перегина́лась
сер. р. перегина́лося, перегина́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
перегина́вшись

Словник синонімів

КЛА́НЯТИСЯ (робити уклін на знак привітання, поваги, вдячності); УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], КЛОНЯ́ТИСЯ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ, РОЗКЛА́НЮВАТИСЯ, ПРИКЛОНЯ́ТИСЯрозм. (робити кілька поклонів при зустрічі або прощанні); ШАПКУВА́ТИрозм. (запобігливо вітатися, вклоняючись і знімаючи головний убір); РОЗША́РКУВАТИСЯрозм. (шаркаючи ногою); ПЕРЕГИНА́ТИСЯрозм. (перев. із сл. удвоє). - Док.: уклони́тися[вклони́тися], поклони́тися, розкла́нятися, приклони́тися, розша́ркатися, перегну́тися. Став Шаркун кидатись у вічі старшим; забачить здалека, шапку здіймає, а Василя Семеновича вгледить, у пояс кланяється (Панас Мирний); В хату увіходить Гриць, чарівниця зустрічає його, уклоняючись (С. Васильченко); [Пилип:] Благословіть молодому в хату вступити, молоду звеселити; отцю, ненці поклонятися (М. Кропивницький); Тепер Гулак запобігав. При зустрічі розкланювався, запитував про здоров’я жінки й дітей (М. Ю. Тарновський); Ой добре, добре чуже дитя бить! Не пручається і не лається, - До білих ніжок приклоняється! (пісня); Зобачивши Данила й Польку, він шапкує до них уклінно, бо довго не бачились - цілу зиму (Григір Тютюнник); Мальований розшаркався, потиснув руки обом: спершу Каті, потім Андрію (О. Гуреїв); Як буде худібка та здоров’я, і на цій землі хліб, мов Дунай, стоятиме, не будеш на чужому порозі удвоє за позичкою перегинатися (М. Стельмах).
НАХИЛЯ́ТИСЯ (згинати верхню частину тулуба), НАГИНА́ТИСЯ, СХИЛЯ́ТИСЯ, ЗГИНА́ТИСЯ, ПЕРЕГИНА́ТИСЯпідсил.,ПЕРЕХИЛЯ́ТИСЯпідсил.,ПЕРЕХНЯ́БЛЮВАТИСЯдіал.;ПОХИЛЯ́ТИСЯ, КЛОНИ́ТИСЯпоет.,ЗВІ́ШУВАТИСЯ (перев. над ким-, чим-небудь); ПРИГИНА́ТИСЯ, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ, ХИЛИ́ТИСЯ (низько або близько до кого-, чого-небудь). - Док.: нахили́тися, нагну́тися, схили́тися, зігну́тися, перегну́тися, перехили́тися, перехня́битися, похили́тися, зві́ситися, пригну́тися, прихили́тися. Він низько нахилився, щоб не вдаритись об одвірок (О. Копиленко); З реготом вони побігли до хати, нагинаючись попід тином (І. Нечуй-Левицький); Палиця випала з його руки, і він швидко схилився, щоби підняти її (І. Франко); - Згинаюсь я, розкидала сніг, а під ним лежить якась ганчірка (М. Стельмах); Несподівано перед тачанкою виросло кілька бійців, і один з них.. перегнувся з сідла до Світлани (О. Гончар); Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем (О. Досвітній); Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (А. Головко); Під вагою чудових мрій її гарна голівка почала клонитися долу у напівсні... (В. Гжицький); Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (В. Кучер); На зріст він такий, що, не прихилившися, в двері не пройде (І. Муратов); - Вйо, коні! - шаленіє Левко. - Підвівшись на весь зріст, він розкручує над головою кінець віжок, здригається, хилиться на вибоях і невідомо яким чудом втримується на санях (М. Стельмах).