ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНАрідко,ПА́ЛЯТИНАрозм.,СМА́ЛЯТИНАрозм.,ГА́РИВОдіал.Гаром звідкись потягло - чи не пожежа (О. Гончар); Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Малишко); Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори.., чаділи їдким перегаром (Ю. Збанацький); Гостро пахло горілим, чад ще тримався в повітрі (А. Дімаров); Завжди пахло [в хаті] димом і чимсь паленим (С. Чорнобривець); Ліс став червоний, неначе пекло; згарятина та смалятина забивала дух (І. Нечуй-Левицький); Загриміло знову на заході, й повіяло не дощовою свіжістю, а гаривом спустошливої війни (В. Логвиненко).

ПЕРЕГА́Р (неприємний запах від випитого спиртного, тютюну тощо), ПЕРЕПА́Лрідше.Від нього так тхнуло горілчаним перегаром, що Максим аж скривився гидливо (Д. Ткач); Дихнувши їй в обличчя міцною махоркою і винним перепалом, вихопив [Корж] у неї дитину (З. Тулуб).