ЗА́ЛИШКИмн.[ЗА́ЛИШОКодн.] (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИмн.[РЕ́ШТКАодн. рідко], ОСТА́НКИмн.[ОСТА́НОКодн.], ОСТА́ТКИмн.[ОСТА́ТОКодн.]заст.,ПОСЛІ́ДКИмн.[ПОСЛІ́ДОКодн.]заст., рідко,ПРАХкнижн. заст.;ПЕРЕ́БІРКИмн., розм. (непотрібні або негодящі); СЛІДИ́мн.[СЛІДодн.] (руйнування, давнини, хвороби); РЕЛІ́КТ (з давніх епох). На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки з залишками їжі, либонь з обіду (Л. Дмитерко); Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (О. Гончар); - На гроші, що залишилися, куплюквиток, на решту- подарунки (Григорій Тютюнник); Всіх яблук не розпродали і остачу довелось везти додому (А. Шиян); В сінях з льоху Антон вигрібав рештки картоплі (С. Чорнобривець); Прийшов нестаток, випив остаток (М. Номис); Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (І. Котляревський); Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка).