перебурчати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив перебурча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   перебурчі́мо, перебурчі́м
2 особа перебурчи́ перебурчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа перебурчу́ перебурчимо́, перебурчи́м
2 особа перебурчи́ш перебурчите́
3 особа перебурчи́ть перебурча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. перебурча́в перебурча́ли
жін.р. перебурча́ла
сер.р. перебурча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
перебурча́вши