-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив перебо́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   перебо́рюймо
2 особа перебо́рюй перебо́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа перебо́рюватиму перебо́рюватимемо, перебо́рюватимем
2 особа перебо́рюватимеш перебо́рюватимете
3 особа перебо́рюватиме перебо́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа перебо́рюю перебо́рюємо, перебо́рюєм
2 особа перебо́рюєш перебо́рюєте
3 особа перебо́рює перебо́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
перебо́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. перебо́рював перебо́рювали
жін. р. перебо́рювала
сер. р. перебо́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
перебо́рюваний
Безособова форма
перебо́рювано
Дієприслівник
перебо́рювавши

Словник синонімів

ЗАСВО́ЇТИщо (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось),ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИчим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИрозм. (подолавши значні труднощі). - Недок.: засво́ювати, осво́ювати, опано́вувати, оволодіва́ти, осяга́ти, поглина́ти, поду́жувати, побо́рювати, перебо́рювати, оси́лювати. Учитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено, як кращезасвоїти правила (О. Донченко); Ми повинні.. освоїти всі досягнення попередніх епох для кіно як мистецтва синтетичного (О. Довженко); Ігор Пантелійович сам заходився вчити Діну, допомагаючи їй опанувати нескладні функції рахівника (Л. Дмитерко); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Іскендерій" великого Навої (І. Ле); Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу науку про те, як жити людині (О. Гончар); Він осилював її [науку] з усією пристрастю своєї впертої натури (С. Чорнобривець). - Пор. 2. вивча́ти, 1. зрозумі́ти.
ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИрідше,ПОКОНА́ТИрідше,ЗМОГТИ́розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИзаст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИдіал., ПОДОЛІ́ТИдіал. - Недок.: перебо́рювати, перемага́ти, боро́ти, побо́рюватирідшедола́ти, подо́лувати, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, змага́ти. Степан Пасюга, переборовши сон, наказав собі триматися, стежити за дорогою (Є. Гуцало); Отак затявся, не може власну образу, озлобленість в собі перемогти (О. Гончар); Нелюдським зусиллям волі поборола [княгиня] зціпеніння і зірвалася з місця (В. Гжицький); - Спільними зусиллями неприємності подолаємо, - підбадьорював нову товаришку Федір Прохорович (М. Трублаїні); Здолавши перший приступ сну, Крайнюк сидів над своїми записками (В. Кучер); Борщ давно вже скис, але йому так хотілося їсти, що пересилив огиду й почав сьорбати (П. Панч); [Домаха:] Несила моя перебути розлучення... [Карпо:] Хоч і несила, а мусиш силкуватись. [Домаха:] А як не осилю, і та боротьба штовхне мене в кручу або на гілляку? (М. Кропивницький); Доля послала потім мені скільки того лиха, одних ран фронтових аж чотири, але я здужав всі біди (М. Чабанівський); Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд (Уляна Кравченко); Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (М. Рильський); [Хома:] Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможися... то зараз і відляже... (М. Старицький); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (І. Франко). - Пор. 1. перемогти́, 2. спра́витися.
ПЕРЕМОГТИ́кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИзаст.,ПОДОЛІ́ТИрідше,ПОВЕ́РГНУТИ[ПОВЕ́РГТИ]уроч.,ПОПРА́ТИуроч.,ЗМОГТИ́розм.,ПЕРЕПЕ́РТИфам.;ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИрозм. (у битві); ЗЛАМА́ТИ[ЗЛОМИ́ТИ]розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч); РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ, ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИрозм. (вщент); ДОБИ́ТИкого, що (остаточно); ВИ́ГРАТИщо (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). - Недок.: перемага́ти, боро́ти, побо́рюватирідшезбо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́луватирідшеповерга́ти, попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти, би́ти, побива́тирозм.громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. [Елеазар:] Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав!Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); - Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти (М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); [Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); - Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: - Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали [лицарі] князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: - Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); - Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив [Еней] (І. Котляревський); Сило велика, устань, як стихія!Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій - виграєш бій! (прислів’я). - Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися.
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).