ЗАСВО́ЇТИщо (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось),ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИчим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИрозм. (подолавши значні труднощі). - Недок.: засво́ювати, осво́ювати, опано́вувати, оволодіва́ти, осяга́ти, поглина́ти, поду́жувати, побо́рювати, перебо́рювати, оси́лювати. Учитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено, як кращезасвоїти правила (О. Донченко); Ми повинні.. освоїти всі досягнення попередніх епох для кіно як мистецтва синтетичного (О. Довженко); Ігор Пантелійович сам заходився вчити Діну, допомагаючи їй опанувати нескладні функції рахівника (Л. Дмитерко); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Іскендерій" великого Навої (І. Ле); Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу науку про те, як жити людині (О. Гончар); Він осилював її [науку] з усією пристрастю своєї впертої натури (С. Чорнобривець). - Пор. 2. вивча́ти, 1. зрозумі́ти.

ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИрідше,ПОКОНА́ТИрідше,ЗМОГТИ́розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИзаст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИдіал., ПОДОЛІ́ТИдіал. - Недок.: перебо́рювати, перемага́ти, боро́ти, побо́рюватирідшедола́ти, подо́лувати, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, змага́ти. Степан Пасюга, переборовши сон, наказав собі триматися, стежити за дорогою (Є. Гуцало); Отак затявся, не може власну образу, озлобленість в собі перемогти (О. Гончар); Нелюдським зусиллям волі поборола [княгиня] зціпеніння і зірвалася з місця (В. Гжицький); - Спільними зусиллями неприємності подолаємо, - підбадьорював нову товаришку Федір Прохорович (М. Трублаїні); Здолавши перший приступ сну, Крайнюк сидів над своїми записками (В. Кучер); Борщ давно вже скис, але йому так хотілося їсти, що пересилив огиду й почав сьорбати (П. Панч); [Домаха:] Несила моя перебути розлучення... [Карпо:] Хоч і несила, а мусиш силкуватись. [Домаха:] А як не осилю, і та боротьба штовхне мене в кручу або на гілляку? (М. Кропивницький); Доля послала потім мені скільки того лиха, одних ран фронтових аж чотири, але я здужав всі біди (М. Чабанівський); Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд (Уляна Кравченко); Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (М. Рильський); [Хома:] Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможися... то зараз і відляже... (М. Старицький); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (І. Франко). - Пор. 1. перемогти́, 2. спра́витися.

ПЕРЕМОГТИ́кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИзаст.,ПОДОЛІ́ТИрідше,ПОВЕ́РГНУТИ[ПОВЕ́РГТИ]уроч.,ПОПРА́ТИуроч.,ЗМОГТИ́розм.,ПЕРЕПЕ́РТИфам.;ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИрозм. (у битві); ЗЛАМА́ТИ[ЗЛОМИ́ТИ]розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч); РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ, ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИрозм. (вщент); ДОБИ́ТИкого, що (остаточно); ВИ́ГРАТИщо (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). - Недок.: перемага́ти, боро́ти, побо́рюватирідшезбо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́луватирідшеповерга́ти, попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти, би́ти, побива́тирозм.громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. [Елеазар:] Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав!Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); - Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти (М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); [Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); - Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: - Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали [лицарі] князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: - Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); - Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив [Еней] (І. Котляревський); Сило велика, устань, як стихія!Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій - виграєш бій! (прислів’я). - Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися.

СПРА́ВИТИСЯз ким-чим (стати спроможним здійснити що-небудь, маючи достатньо сили, вміння; змогти підкорити когось своїй волі), УПРА́ВИТИСЯ[ВПРА́ВИТИСЯ], УПО́РАТИСЯ[ВПО́РАТИСЯ], ПОДОЛА́ТИ, ОСИ́ЛИТИ кого, що, ПОДУ́ЖАТИ кого, що, ЗОРУ́ДУВАТИ розм. - Недок.: справля́тися, управля́тися[вправля́тися], оси́лювати, поду́жувати. З дурним і в ступі не справишся (прислів’я); Одноокий Кузьма.. краще справився б з ціпом, а йому дали гвинтівку (Григорій Тютюнник); Важко тобі, Фаетоне, несила управитись буде З кіньми моїми та ще з колісницею, ти ж нерозсудний (М. Зеров); Погонич пробує збити їх, хоче звернути до водопою, та дарма: не впорається він з лошатами, не осилить їх (Д. Міщенко); [Степанида:] Я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький); Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Ганна Барвінок). - Пор. 1. переборо́ти.

СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).