ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКАрозм., ПО́ШТОВХрозм., ПРУЖИ́НАрозм.,ПІДКЛА́ДКАрозм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТзаст., розм., ПРИЧИ́НОКдіал., ПРИТО́КАдіал., ОСНО́ВАзаст.; ПЕРШОПРИЧИ́НА, КО́РІНЬ, ПЕРВОПРИЧИ́НАзаст. (основна, головна); ВИНА́розм. (причина перев. негативних явищ). На Великдень всі зібрались На тую долину, Щоб Якимової смерті Звідати причину (С. Руданський); Не питав [Начко] брата про мотиви цього кроку (І. Франко); Рече хоробрий маг: - Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з журналу); - Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина (І. Нечуй-Левицький); Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка); Стали [війт і присяжні] коло одного вугла, шпортають, штуркають.. "Що за притока?" - гадаю собі (І. Франко); [Андрій:] А ти все-таки певне не маєш основи думати, щоб я відносився до тебе погано (Леся Українка); Ми ще багато чого не знаємо. Але я звик шукати першопричину насамперед в людях (В. Собко); Свій корінь-причину мають вдача людська і звички людські (Є. Гуцало); А почни розповідати.. про ліки, що вбивають ті бактерії - первопричину всіх хвороб,- обличчя стануть якимись дурнувато-хитрими, наче на них хто наклав маску (П. Колесник); Він, мабуть, поклав на мою дружину всю вину нашої зажуреності (О. Досвітній).