ПЕ́РВІСТОКрозм. (перша, старша дитина), ПЕ́РВЕНЕЦЬкнижн., ПЕРВА́Крозм.,ПЕРВО́РІДЕНЬдіал.;СТА́РШИЙ (старша дитина). Михайло був первістком, і він ще бачив свою матір вродливою і молодою (М. Томчаній); - Де ж ваш первенець? - спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову (І. Нечуй-Левицький); Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо; первак - я був улюблеником у сім’ї (М. Коцюбинський); Побив тоді Господь в Єгипті перворіднів (Словник Б. Грінченка); [Тхориха:] Ото поміркувала я з дітьми. Піду, думаю. І його, знаєте, старшого взяла (показує на сина) (Панас Мирний).