КЛУБО́К (димчаста рухома маса перев. кулястої форми), КЛУБ, ПЕ́ЛЕХрозм.Витерши руки об поли, взяла [Килина] з лави велику, як лопата, дерев’яну ложку - полоник - і почала мішати в казані, з якого клубками виходила пара (В. Винниченко); Старий Трацький.. випустив із рота такий клуб тютюнового диму, що з цілої його голови тільки й всього стало видно, що шпаковатий гребенем угору настобурчений чуб (І. Франко); Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (О. Ільченко).

ПА́ТЛИрозм. (довгі скуйовджені пасма волосся), КУ́ДЛИрозм.,КО́СМИрозм.,КОСМАКИ́розм., ПЕ́ЛЕХИрозм.,ПАЧО́СИрозм., КУ́СТРИ[КУ́СТРІ]діал.;КУ́ШТРА[КУ́ШТРЯ]діал.,КУДЕ́ЛЯрозм. (скуйовджене волосся). - Дай сюди оті патли! Я тобі чисто пообтинаю оті пачоси на щоках, оту бороду, оті коси (І. Нечуй-Левицький); Голова в нього розпатлана, косми волосся звисають на очі, на вуха (С. Чорнобривець); - Ось постій, ..дай мені тебе за космаки піймати (П. Куліш); - Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей.. (Л. Яновська); Зозла вп’явся [Чіпка] руками в свою нечесану куштру (Панас Мирний); [Кукса:] А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (М. Кропивницький); По-бандитському стрижена [Ганна] - замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар). - Пор. 1. воло́сся, 1. па́смо.