ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо - сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов’язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙпідсил.,ТІСНИ́Йзаст.; СКРУТНИ́Й, СУТУ́ЖНИЙ (перев. пов’язаний з матеріальними труднощами, нестатками); ГІРКИ́Й, НЕСОЛО́ДКИЙ, ТЕРПКИ́Й (який не приносить радощів, втіхи). Важкі роки пройшли над нами (Ю. Яновський); [Річард:] Ох, ..який сей день для мене був тяжкий... (Леся Українка); За спиною в неї нелегке життя з своїми втратами, болями (О. Гончар); Старість без подружжя трудна і гірка (Ганна Барвінок); Горьоване наймитське життя! (С. Добровольський); Славлю руки мозолисті.. Тих, що в дні жили імлисті І години горьові (О. Ющенко); Зазнала Лисичка лихої пригоди (І. Франко); Розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха.. обернула їх у послугачів (О. Кобилянська); Тепер настали дуже тісні часи: як не маєш свого, то при чужім не притулишся (Лесь Мартович); Скрутне матеріальне становище під час навчання в академії.. підірвало здоров’я поета [С. Руданського] (з посібника); Чи то справді життя цієї сім’ї таке сутужне? (Л. Яновська); Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (М. Рильський); Це зайва крапля отрути у моє і так несолодке життя (М. Коцюбинський).

ВАЖКИ́Й (здійснення, проведення чи подолання якого потребує великих зусиль, крайнього напруження), ТЯЖКИ́Й, ТРУДНИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, СКЛАДНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СУТУ́ЖНИЙ, СКРУТНИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙпідсил.,ДВОЖИ́ЛЬНИЙрозм., УТЯ́ЖЛИВИЙ[ВТЯ́ЖЛИВИЙ]діал.; ЧО́РНИЙрозм. (про роботу - пов’язаний із великим фізичним напруженням, з виробничим трудом). Боротьба була довгою і важкою (З. Тулуб); Оволодіти майстерністю справжнього керівника, навчитися розумно користуватися своїми правами - річ важка, складна (з журналу); Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан (І. Нечуй-Левицький); Під час революції вона билась там [на Кавказі] з військом. Залягала в горах, робила трудні переходи (М. Коцюбинський); Нелегка це справа - новорічні побажання. Тут майже неможливо бути оригінальним (М. Рильський); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський); В час сутужного походу Ти принось мені пісень (П. Усенко); О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку (І. Франко); - Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці (Л. Яновська); - Ну, Марійко, чи вийде з моєї дочки письменниця? ..Формула тут проста: любов і двожильна праця (О. Донченко); Кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека (І. Франко); Порозгороджувалися люди не то що поміж собою, а й роботу розгородили: то - чорна, а то - біла, - благородна б то (Панас Мирний).

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. - надзвичайно сильний),СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙрозм.,ОСАТАНІ́ЛИЙрозм.;ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙрозм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав’юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір’ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір’ї скрипучий мороз (І. Микитенко). - Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙрозм.,ОБЛУ́ДЛИВИЙрозм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙрозм.,ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙрозм.,ГАДЮ́ЧИЙ розм.,ЗМІЇ́НИЙрозм. (про заміри, вчинки, риси такої людини). Підступний боярин був, князя Данила вбити хотів (С. Пушик); - Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників.. Підступна порада! (А. Головко); - Тепер вона не буде терпіти коло себе чоловіка,.. що ображає її людську гідність, не буде терпіти людину підлу й нікчемну (Є. Гуцало); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе (В. Симоненко); Він підбурив [хлопця] на брудний і підлотний злочин (З. Тулуб); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський); Її вже навіть острах бере, що ніхто його тут не розгадає, всіх він задурманить своїми облудними речами (О. Гончар); [Парвус:] Мені оті патриції непевні, не бачу я в них щирості такої, як у плебеїв (Леся Українка); Вона.. забула про існування Миколи Сухопари й інших бешкетників, від яких можна було чекати каверзних витівок (О. Донченко); Його я знаю добре.. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко); Дівчата цей раз менше таїлися, цілком недвозначно виявляли свої пекельні наміри (К. Гордієнко); В Лакшуна, кажуть, абсолютно ідіотські очі, а за ними криється диявольська хитрість шпигуна... (М. Стельмах); Вона бачила.. той зміїний усміх (ще мовби здержуваний!), що блукав на гадючих устах пані Наської... (Олена Пчілка). - Пор. лицемі́рний, 1. хи́трий.