ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙрозм.,ЗАПАХУ́ЩИЙрозм.,ПАШИ́СТИЙрозм.,ПАХУ́ЧИЙрозм.,ЗАПАШИ́СТИЙрозм.,БЛАГОУХА́ННИЙкнижн., поет.,ПАХКИ́Йрідко,ДУХОВИ́ТИЙрідко.Весна запашною травою і цвітом нас кличе в луги (О. Ющенко); П’янкий і духмяний полудень завис над лугами (М. Стельмах); З-під лопат золотистим розсипом злітала вгору духмяна, пахуща пшениця (С. Журахович); Яків знайшов суницю, червону, ароматну (А. Шиян); Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (П. Грабовський); Квіти клоняться пашисті (М. Рильський); Троянди пахучі п’янкіше запахнуть (М. Рильський); Сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи, в її запашистих медах... (О. Гончар); Коли ще сплять вітри в лугах благоуханних, на квіти, на траву крізь сльози я дивлюсь (В. Сосюра); Пахким холодним ароматом любисток з м’ятою змагавсь (І. Гончаренко).