-1-
дієслово недоконаного виду
(пахнути) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив пахті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа пахті́тиме пахті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа пахти́ть пахтя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пахтячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пахті́в пахті́ли
жін. р. пахті́ла
сер. р. пахті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пахті́вши

Словник синонімів

I. ВІДГО́НИТИчим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИрозм.,ТХНУ́ТИрозм.;ПРИПАХА́ТИрозм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИфам. (про сильний неприємний запах). Повітря відгонить гнилим листям і болотом (Ірина Вільде); Гнат тримав її під руки й дивився, як у неї на плечах розсипалося волосся, звисало в повітрі і віддавало запахом весняних квітів (С. Чорнобривець); Суп пахтів димом (П. Загребельний); - Зайшов у таке місце, де вода була дуже масна, наче сіркою від неї тхнуло (О. Донченко); - Чого ж се воно [борошно] чорне?.. Бач же й димом припахає (Панас Мирний); Від нього так і перло карболкою (Григорій Тютюнник). - Пор. I. па́хнути.
ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИрозм.,ПАХКОТІ́ТИпідсил. розм., ДУШІ́ТИрозм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИрозм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом). Букети нагідок, красолі, чорнобривців стояли в кухликах на розчинених вікнах. Вони духмяніли на всю вулицю, але ще більше пахнув любисток, яким посипали долівку (П. Панч); Ти чуєш, як пахтить земля!.. (В. Сосюра); Дурманно пахкотить полин (В. Козаченко); Оце заслухалась солов’їв да любисточку ввірвала - у голови положу, щоб душіло (Ганна Барвінок); Отрутою пашать нічні квітки (М. Старицький); Тихе озеро незриме Віє духом трав’яним (М. Рильський); З дворища, обнесеного високим парканом, повівало гострим, гнилим запахом жому (Григорій Тютюнник). - Пор. I. відго́нити, I. смерді́ти.
-2-
дієслово недоконаного виду
(пахкати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив пахті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа пахті́тиме пахті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа пахти́ть пахтя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пахтячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пахті́в пахті́ли
жін. р. пахті́ла
сер. р. пахті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пахті́вши

Словник синонімів

I. ВІДГО́НИТИчим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИрозм.,ТХНУ́ТИрозм.;ПРИПАХА́ТИрозм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИфам. (про сильний неприємний запах). Повітря відгонить гнилим листям і болотом (Ірина Вільде); Гнат тримав її під руки й дивився, як у неї на плечах розсипалося волосся, звисало в повітрі і віддавало запахом весняних квітів (С. Чорнобривець); Суп пахтів димом (П. Загребельний); - Зайшов у таке місце, де вода була дуже масна, наче сіркою від неї тхнуло (О. Донченко); - Чого ж се воно [борошно] чорне?.. Бач же й димом припахає (Панас Мирний); Від нього так і перло карболкою (Григорій Тютюнник). - Пор. I. па́хнути.
ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИрозм.,ПАХКОТІ́ТИпідсил. розм., ДУШІ́ТИрозм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИрозм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом). Букети нагідок, красолі, чорнобривців стояли в кухликах на розчинених вікнах. Вони духмяніли на всю вулицю, але ще більше пахнув любисток, яким посипали долівку (П. Панч); Ти чуєш, як пахтить земля!.. (В. Сосюра); Дурманно пахкотить полин (В. Козаченко); Оце заслухалась солов’їв да любисточку ввірвала - у голови положу, щоб душіло (Ганна Барвінок); Отрутою пашать нічні квітки (М. Старицький); Тихе озеро незриме Віє духом трав’яним (М. Рильський); З дворища, обнесеного високим парканом, повівало гострим, гнилим запахом жому (Григорій Тютюнник). - Пор. I. відго́нити, I. смерді́ти.

Словник відмінків

Інфінітив пахті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пахті́мо, пахті́м
2 особа пахти́ пахті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пахті́тиму пахті́тимемо, пахті́тимем
2 особа пахті́тимеш пахті́тимете
3 особа пахті́тиме пахті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пахчу́ пахтимо́, пахти́м
2 особа пахти́ш пахтите́
3 особа пахти́ть пахтя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пахтячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пахті́в пахті́ли
жін. р. пахті́ла
сер. р. пахті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пахті́вши

Словник синонімів

ПИ́ХКАТИчим, що, з чого і без додатка (випускати дим при курінні), ПА́ХКАТИ, ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИпідсил., ПУ́ХКАТИрідше, ПАХТІ́ТИрідше. - Док.: пи́хнути, пихону́типідсил.па́хнути, па́хкнути. Капітан, сердито пихкаючи люлькою, заходив по каюті (П. Панч); Пихкає дід Лісовик свою люльку (П. Козланюк); Поважні хаджі.. смачно пахкали з люльок (М. Коцюбинський); Сидять над Прутом чумаки, Пихтять із люльок, кашу варять (І. Нехода); Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (М. Чабанівський); Реут довго мовчав, пахтів димом, зривав з цигарки смужки довгого паперу (М. Рудь).