-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний патьо́к патьо́ки
родовий патьо́ку патьо́ків
давальний патьо́ку, патьо́кові патьо́кам
знахідний патьо́к патьо́ки
орудний патьо́ком патьо́ками
місцевий на/у патьо́ку на/у патьо́ках
кличний патьо́ку* патьо́ки*

Словник синонімів

ПОТІ́К[ПОТЬО́Крідко] (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ[ПОТЬО́КИ]розм.,ШИ́ПІТдіал.;БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). - Пор. 1. струмо́к.

Словник фразеологізмів

розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. [Варка:] Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); [Василь:] Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. [Митрохван:] Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила [баба] патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); [Омелько:] Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); [Пані (до Ярини):] А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко).

2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін.  — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю повненьку, пухленьку молодичку, сказати їй багато гарних слів, та не годилося нюні розпускати (В. Большак); Більше він ніколи не буде писати Наталці, досить, а то розпустив нюні. Любов, любов (М. Зарудний); // Виявляти слабкість, пасувати перед труднощами. — Я переконаний, що в так звані діри і треба посилати саме таких, як ми, бо ледаще там одразу розпустить патьоки й накиває п’ятами (М. Стельмах).

розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. [Варка:] Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); [Василь:] Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. [Митрохван:] Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила [баба] патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); [Омелько:] Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); [Пані (до Ярини):] А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко).

2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін.  — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю повненьку, пухленьку молодичку, сказати їй багато гарних слів, та не годилося нюні розпускати (В. Большак); Більше він ніколи не буде писати Наталці, досить, а то розпустив нюні. Любов, любов (М. Зарудний); // Виявляти слабкість, пасувати перед труднощами. — Я переконаний, що в так звані діри і треба посилати саме таких, як ми, бо ледаще там одразу розпустить патьоки й накиває п’ятами (М. Стельмах).