-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний патери́ця патери́ці
родовий патери́ці патери́ць
давальний патери́ці патери́цям
знахідний патери́цю патери́ці
орудний патери́цею патери́цями
місцевий на/у патери́ці на/у патери́цях
кличний патери́це* патери́ці*

Словник синонімів

ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́Кіст. (з китицею кінського волосу - ознака влади отаманів, гетьманів тощо); ПІРНА́Чіст. (у козацькому війську - ознака влади полковника); БЕ́РЛОіст. (палиця, оздоблена камінням і різьбленням). І маршальський таївся жезл ясний В похідній сумці простого солдата (М. Рильський); Богдан Хмельницький владним рухом підніс булаву і враз усе завмерло (П. Панч); До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін. Чернецьмій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв ... І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав (Т. Шевченко); Генеральний осавул Дем’ян Лісовець їхав у першій сотні Чигиринського полку, тримаючи в руці гетьманський бунчук (Н. Рибак); Гетьман урочисто, на очах усього війська, вручив Богуну полковницький пірнач (Я. Качура); Був там прекрасний Мінос, що Зевсу доводиться сином, З берлом в руці золотим над мертвими суд учиняв він (переклад Бориса Тена).
ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КАдіал. (із загнутим кінцем, грубої роботи); ҐИРЛИ́ҐА[ҐЕРЛИ́ҐА] (перев. пастуша); ГАЙДА́РКАдіал. (вівчарська); ЛІ́СКАдіал. (з ліщини). Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Ю. Смолич); Кілька років старий слабує на ноги, тому ходить з допомогою товстого грушевого ціпка з гостренькими пуп’янками сучків (І. Ле); Я тепер ходжу ще погано, хоч уже з палкою, без людської помочі (Леся Українка); Сліпий, кістлявий, сивий З’явився дід у колі, І києм землю мацав, ступаючи поволі (М. Нагнибіда); Чоловік ішов повільно, спираючись на кийок (В. Козаченко); Зліз, кінець кінцем, дід Тиміш із печі, одягнув на себе все те, що взимку дідові одягати треба, узяв патерицю - вийшов із хати (Остап Вишня); Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери у руки мандрівничий посох (І. Нехода); Він.. взяв у руки свою тростину (І. Франко); Сидить [дідусь] на ослінчику.., спираючись на вишневу паличку - ковіньку з дивовижно викрученою рукояткою (Ю. Мельничук); Спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Васильченко); Біжать сліпі люди, спотикаються об пеньки, намагаються вхопитися один за одного кривими карлючками (П. Загребельний); Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (М. Старицький); Мов камінна фігура, височить пропечена сонцем постать чабана. В руці в нього довга ґирлиґа (М. Стельмах); Вівчарик на ґерлиґу похиливсь (Я. Щоголів); Олекса, підпираючись грубою ліскою і стогнучи раз по разу, поволікся до Перегинська (І. Франко).