-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний па́стир па́стирі
родовий па́стиря па́стирів
давальний па́стиреві, па́стирю па́стирям
знахідний па́стиря па́стирів
орудний па́стирем па́стирями
місцевий на/у па́стиреві, па́стирю, па́стирі на/у па́стирях
кличний па́стирю па́стирі

Словник синонімів

ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИРзаст.;ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИКзаст., СТАДА́Рдіал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИКзаст., ГАЙДА́Рдіал.,ГАЙДА́Йдіал.,ЛИЧМА́Ндіал. (овець); ВА́ТАГ (старший чабан); ОТА́РНИК (овець і кіз); КОЗІ́Й, КОЗА́Рдіал. (кіз); СВИНА́Р, СВИНОПА́С (свиней); ГУСІ́Й, ГУСЯ́ТНИК (гусей); ВОЛОПА́С, ВОЛОВИ́К, ВОЛЯ́Р (волів). Добрий пастух не покине своє стадо (прислів’я); Ані білий гусак, ані грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря (І. Франко); Похмуро супилися чабани й табунники, для яких кочування було найважчою і найвідповідальнішою роботою (З. Тулуб); - Хіба ви самі платите гуртівникам акуратно? (П. Козланюк); Вже панський стадник Опанас, Покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку (Є. Гребінка); Тут стояв уже старший вівчар, ..стадар до коней (В. Гжицький); Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); Чабани розшукували в степах свої розметені бурею отари (О. Гончар); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (І. Нехода); Уже з села ватажники ватагу гнали (Т. Шевченко); - Я ж думала, що дуб зелененький, Аж то стоїть козак молоденький. Ой, гайдарю, виведи із гаю (П. Чубинський); Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (прислів’я); Ватаг трембітав, що вже худобу пора гонити пастися (А. Турчинська); Козар сміється очима до своїх кіз (М. Коцюбинський); У хорошого свинаря і свинка як картинка (прислів’я); Ще й від землі тебе не видно, а вже ти свинопас, уже ти в неволі, уже ти в когось попихач! (О. Гончар); - У шість років я вже став гусієм: пішов чужі гуси пасти (М. Стельмах); Гусятник-хлопець заганяв Од берега Гусей додому (Л. Глібов); І тільки волопас там сходить на чолі Важкої череди в години водопою (М. Зеров); - Я піду оджену волів до воловика (Л. Яновська); На засіданні були і волярі, і пташниці, і конюхи (Григорій Тютюнник).
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІПрозм.,ПАНОТЕ́ЦЬрозм., БА́ТЮШКАрозм., ІЄРЕ́Йцерк.,ПРОТОІЄРЕ́Йцерк.,ПРОТОЄРЕ́Йрозм.,ПРОТОПІПцерк.,ПРЕСВІ́ТЕРцерк.,ПА́СТИРзаст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Чрідше; ПРО́БОЩ церк.,ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала [Маруся] о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років [П. Тичини] пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).