-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний па́смо па́сма
родовий па́сма па́сом
давальний па́сму па́смам
знахідний па́смо па́сма
орудний па́смом па́смами
місцевий на/у па́смі на/у па́смах
кличний па́смо* па́сма*

Словник синонімів

ПА́СМО (пучок волосся), ЖМУТ, ПОВІ́СМО, ПРЯ́ДКА, СТА́ЛКА[СТА́ЛЬКА]розм.,СТАЛЬдіал. (довгого волосся). Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс! (М. Рильський); Вибився з-під картуза крилом грака жмут волосся (А. Шиян); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся (Ю. Збанацький); - Як засне [чоловік], то сим ножем одріжеш у його прядку волосся і оддаси мені (О. Стороженко); З голови на плечі падали дві довгенькі косички, заплетені в три сталки (С. Чорнобривець). - Пор. па́тли.
ПА́СМО (прядива, ниток і т. ін.), ПОВІ́СМО, ЖМУТ, ПРЯ́ДКА, КУ́КЛАдіал. (скручений пучок прядива). На столі перед Марусею були розкидані ножиці,.. червоні пасма заполочі (І. Нечуй-Левицький); На сволоці висять повісма прядива та вовни (Леся Українка); Семен тримав у руках мішок, жмут паклі й мотузку (А. Шиян); Брала [Марійка] за півціни чесати кукли прядива (М. Стельмах).
ПА́СМО (гір, горбів); ХРЕБЕ́Т, КРЯЖ, ГРЯДА́, ГРИ́ВА (гір).Он засиніли ще дальші гори.. З-за пасма витинається пасмо (Г. Хоткевич); Коні повільно й обережно спускаються по гострому камінню тісним міжгір’ям, яке перерізало могутній хребет звивистою розколиною (З. Тулуб); Над головою нависають гірські кряжі (В. Кучер); Гряда Татр була вже позаду (Н. Рибак); Виплив місяць, і гірські гриви заблищали всюди кам’яною лускою (О. Гончар).
ПА́ТЛИрозм. (довгі скуйовджені пасма волосся), КУ́ДЛИрозм.,КО́СМИрозм.,КОСМАКИ́розм., ПЕ́ЛЕХИрозм.,ПАЧО́СИрозм., КУ́СТРИ[КУ́СТРІ]діал.;КУ́ШТРА[КУ́ШТРЯ]діал.,КУДЕ́ЛЯрозм. (скуйовджене волосся). - Дай сюди оті патли! Я тобі чисто пообтинаю оті пачоси на щоках, оту бороду, оті коси (І. Нечуй-Левицький); Голова в нього розпатлана, косми волосся звисають на очі, на вуха (С. Чорнобривець); - Ось постій, ..дай мені тебе за космаки піймати (П. Куліш); - Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей.. (Л. Яновська); Зозла вп’явся [Чіпка] руками в свою нечесану куштру (Панас Мирний); [Кукса:] А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (М. Кропивницький); По-бандитському стрижена [Ганна] - замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар). - Пор. 1. воло́сся, 1. па́смо.
СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГАрідше,ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́розм.,ПАСрозм.,ПАСОКрозм.,БИ́НДАдіал.; ЛІ́НІЯ (смуга, що визначає межу чого-небудь); БАСАМА́Нрозм. (темна смуга на тілі від удару і взагалі смуга); ПРУГрозм. (крива смуга, лінія, дуга на чому-небудь); ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ЖИ́ЛОК (вузька смужка в камені, металі і т. ін., що виділяється кольором). Тигр був надзвичайно великий,.. з жовтогарячою шкурою в чорних оксамитових смугах (З. Тулуб); Через щоку лягла широка закривавлена смуга (А. Шиян); - Моряк? - радісно захлинувся Берестовський, в темряві розгледівши пасмуги тільняшки на грудях бійця (Л. Первомайський); Блищать росою довгі пасма нив (Д. Павличко); Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю далину (І. Нечуй-Левицький); Вечоріє, сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Панас Мирний); По боках доріжок смужки шовкової трави, за нею - стьожки квітів (П. Панч); Очі страшно блищать, а на лобі синіє попруга неначе од батога (І. Нечуй-Левицький); У лузі трав шовкові пояси (П. Дорошко); Блискучою стягою Старий Дніпро серед степів прославсь (Б. Грінченко); Берегова лінія; Все тіло в неї в синіх басаманах (І. Франко); На шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (І. Ле); Складалися вони [скелі] з сірого каменя з білими прожилками (М. Трублаїні).