-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив паску́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   паску́дьмо
2 особа паску́дь паску́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа паску́дитиму паску́дитимемо, паску́дитимем
2 особа паску́дитимеш паску́дитимете
3 особа паску́дитиме паску́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа паску́джу паску́димо, паску́дим
2 особа паску́диш паску́дите
3 особа паску́дить паску́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
паску́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. паску́див паску́дили
жін. р. паску́дила
сер. р. паску́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
паску́дивши

Словник синонімів

ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯфізіол. (перев. про тварин, птахів - виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИрозм., ПАСКУ́ДИТИрозм. - Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. У тварин [після введення препарата] починалася бурхлива перистальтика кишечника, і вони безперервно випорожнялися (з журналу); Свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (М. Коцюбинський); Оксана кишнула на курей, що сокотали та паскудили коло хати (А. Іщук).
ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім’я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ[ОБПОГА́НЮВАТИ], ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ, ОЧОРНЯ́ТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ПЛЯМИ́ТИ, БРУДНИ́ТИ, ЗАБРУ́ДНЮВАТИ, ПОРО́ЧИТИ, ОПОРО́ЧУВАТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИпідсил.,ПЛЮГА́ВИТИпідсил.,БЕЗСЛА́ВИТИрідше,ОБЕЗСЛА́ВЛЮВАТИрідше,ОСЛА́ВЛЮВАТИрідше,ОСЛАВЛЯ́ТИрідше,ОСОРОМЛЯ́ТИрідше,ОБЕЗЧЕ́ЩУВАТИрідше,ЗАПЛЯМО́ВУВАТИрідше,ОСКВЕРНЯ́ТИкнижн.,СПОГА́НЮВАТИрозм.,ПАСКУ́ДИТИрозм.,ОПАСКУ́ДЖУВАТИпідсил. розм.,ГИ́ДИТИпідсил. розм.,КАЛЯ́ТИрозм.,ГАБЗУВА́ТИдіал. - Док.: зганьби́ти[ізганьби́ти], поганьби́ти, оганьби́ти, збезче́стити, знече́стити, знесла́вити, осоро́мити, посоро́мити, скомпрометува́ти, опога́нити[обпога́нити], зчорни́ти, очорни́ти, сплямува́ти, сплями́ти, забрудни́ти, опоро́чити, спаплю́жити, сплюга́вити, обезсла́вити, осла́вити, осоро́мити, обезче́стити, заплямува́ти, заплями́ти, оскверни́ти, спога́нити, опаску́дити, покаля́ти, осору́житидіал.Третю зміну, третій день У пивній стирчить [Петро], як пень. Погляда на всіх по-барськи Та ганьбить ім’я шахтарське (С. Олійник); [Ганна:] Краще зложити голову в бою, ніж безчестити її (З. Мороз); - Не знеславлю зброї нашої козацької, не посоромлю роду нашого (Н. Рибак); - Не бійся, серденько, не осоромлю ні тебе, ні себе (Ганна Барвінок); - Я не хочу більш компрометувати ваш чесний дім своєю присутністю (П. Колесник); - Одна паршива овечка усю отару поганить (прислів’я); - Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім’я (І. Нечуй-Левицький); [Кузьма:] А ви його в газету подали, очорнили на всю область (В. Кучер); Гордитися треба званням тракториста і ніколи не плямувати його честі (І. Цюпа); - Ти не повинна забувати, що не маєш ніякого права плямити свій клас (О. Донченко); Народ любить, високо цінує [твори Панаса Мирного]... і нікому не дозволить їх бруднити (В. Козаченко); Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління (В. Собко); Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення (Панас Мирний); [Пугач:] Не можу я далі з тим типом в одній хаті жити! Щодня.. паплюжить усе, що мені дороге! (О. Гончар); Султанич блазнював.., поки Амурат замкнув його у в’язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук); - Іди, іроде, щоб ти вже у безвість пішов! На все село обезславив наш рід... (М. Стельмах); Гризе неспокій серце Микиті: "Де вона взялася на мою голову! Ославить наш рід..." (С. Васильченко); [Сидір Свиридович:] Коли ви, Свириде Йвановичу, так погано зробили, так обезчестили нашу сестру й небогу, то я не хочу мати такого зятя (І. Нечуй-Левицький); - Ви заплямували честь офіцерського мундира (С. Скляренко); І вмираючи.., батько заповів йому: - На велику ріку випливай, сину. Рід наш чес-ний, роботящий не оскверни (М. Стельмах); - Ви насмілилися сказать, що як я притулив руку Корзової до своїх губів, то тим і себе споганив, і її (А. Кримський); - Сергійку, - благає [мати] його, - не паскудь ти нашої хати, не сором і моєїстарості, і себе між людьми (П. Козланюк); [Герасим:] А ти кобзарського звичаю не каляй! (Панас Мирний); - Ти чого мою доньку габзуєш? - скипів Окунь (М. Стельмах). - Пор. 1. обмовля́ти.
ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір’я, посуд і под. вмістище чи місце - зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИпідсил. розм., СПОГА́НИТИпідсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИпідсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИпідсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИпідсил. розм., СПАСКУ́ДИТИпідсил. розм., ВИ́ПАСКУДИТИпідсил. розм., ЗАГИ́ДИТИпідсил. розм., ЗГИ́ДИТИпідсил. розм.; ЗАСМІТИ́ТИ, ЗАТОПТА́ТИ, ЗАЧО́ВГАТИрозм. (перев. про підлогу). - Недок.: брудни́ти, забру́днювати, пога́нити, запога́нювати, спога́нювати, па́костити, паску́дити, запаску́джувати, обпаску́джувати, ги́дити, заги́джувати, засмі́чувати, зато́птувати, зачо́вгувати. Забруднити водоймища промисловими відходами; Німецькі фашисти вже вдерлися в сонячну Україну, вони топчуть наші лани... Вони вже ось простягають руки до нашого горла, запоганили хати, тепер хочуть запоганити душі (П. Панч); Як рвонулась на дніпрові кручі Ненависна підла німчура, Рушники подерла на онучі, Береги споганила Дніпра (А. Турчинська); - Я не люблю твоїх батюшок: вони прості, тільки мені поміст запаскудять чоботищами (І. Нечуй-Левицький); Кабінет був не потрібний "культурним європейцям", вони його брутально загидили (І. Ле); [Куць:] Пропасниця їх досі б’є за те, що озеро коноплями згидили (Леся Українка).

Словник фразеологізмів

брудни́́ти (паску́́дити, каля́́ти і т. ін.) ру́́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Гончар); — До петельок кидаєшся, папірця носиш, та я не боюся. Лише рук не хочу бруднити об тебе (А. Хорунжий).

2. Робити щось невартісне, виконувати недостойну когось роботу. — Сагайдак-бей не жав “хліба козацького”. Та й навіщо було бруднити руки, коли йому і так належала лев’яча частка здобутого?! (З. Тулуб); — Вже коли писати, так писати, щоб і руки не паскудити. Спишу я все його життя (І. Нечуй-Левицький); Кадети цілу дорогу висміювали Василя .. Справді, украсти копу проса — це ж така мізерія, що доброму злодієві не варто руки каляти! (Д. Косарик); — Щоб я коло тебе [собаки] руки каляла. А щоб ти не діждала! — і пішла бабина дочка далі, лаючись (Укр.. казки).