-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | пару́ймо |
2 особа | пару́й | пару́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | парува́тиму | парува́тимемо, парува́тимем |
2 особа | парува́тимеш | парува́тимете |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | пару́ю | пару́ємо, пару́єм |
2 особа | пару́єш | пару́єте |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
пару́ючий |
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
парува́вши |
Словник синонімів
I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ [КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ [ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ [ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).
-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | пару́ймо |
2 особа | пару́й | пару́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | парува́тиму | парува́тимемо, парува́тимем |
2 особа | парува́тимеш | парува́тимете |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | пару́ю | пару́ємо, пару́єм |
2 особа | пару́єш | пару́єте |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
пару́ючий |
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
парува́вши |
Словник синонімів
I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ [КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ [ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ [ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | пару́ймо |
2 особа | пару́й | пару́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | парува́тиму | парува́тимемо, парува́тимем |
2 особа | парува́тимеш | парува́тимете |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | пару́ю | пару́ємо, пару́єм |
2 особа | пару́єш | пару́єте |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
паро́ваний |
Безособова форма |
паро́вано |
Дієприслівник |
парува́вши |
Словник синонімів
ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. [ОКРУТИ́ТИ розм.], ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.; ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати [окру́чувати], дружи́ти рідше жени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею [дівчиною] поєднать, - А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); - Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); - У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); - Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя [тебе] зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, - дай руку молодому! Мати, - свого сина ожени! (П. Тичина); - Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ’яненко).
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | пару́ймо |
2 особа | пару́й | пару́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | парува́тиму | парува́тимемо, парува́тимем |
2 особа | парува́тимеш | парува́тимете |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | пару́ю | пару́ємо, пару́єм |
2 особа | пару́єш | пару́єте |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
пару́ючий |
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
парува́вши |
Словник синонімів
I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ [КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ [ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ [ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | пару́ймо |
2 особа | пару́й | пару́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | парува́тиму | парува́тимемо, парува́тимем |
2 особа | парува́тимеш | парува́тимете |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | пару́ю | пару́ємо, пару́єм |
2 особа | пару́єш | пару́єте |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
паро́ваний |
Безособова форма |
паро́вано |
Дієприслівник |
парува́вши |
Словник синонімів
ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. [ОКРУТИ́ТИ розм.], ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.; ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати [окру́чувати], дружи́ти рідше жени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею [дівчиною] поєднать, - А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); - Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); - У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); - Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя [тебе] зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, - дай руку молодому! Мати, - свого сина ожени! (П. Тичина); - Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ’яненко).
Словник відмінків
Інфінітив | парува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | парува́тиме | парува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | пару́є | пару́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
пару́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | парува́в | парува́ли |
жін. р. | парува́ла |
сер. р. | парува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
парува́вши |