парувати 3 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(виділяти пару)

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пару́ймо
2 особа пару́й пару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парува́тиму парува́тимемо, парува́тимем
2 особа парува́тимеш парува́тимете
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пару́ю пару́ємо, пару́єм
2 особа пару́єш пару́єте
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
пару́ючий
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
парува́вши

Словник синонімів

I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ[КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ[ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ[ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).
-2-
дієслово недоконаного виду
(об’єднувати в пару)

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пару́ймо
2 особа пару́й пару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парува́тиму парува́тимемо, парува́тимем
2 особа парува́тимеш парува́тимете
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пару́ю пару́ємо, пару́єм
2 особа пару́єш пару́єте
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
пару́ючий
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
парува́вши

Словник синонімів

I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ[КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ[ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ[ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пару́ймо
2 особа пару́й пару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парува́тиму парува́тимемо, парува́тимем
2 особа парува́тимеш парува́тимете
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пару́ю пару́ємо, пару́єм
2 особа пару́єш пару́єте
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
паро́ваний
Безособова форма
паро́вано
Дієприслівник
парува́вши

Словник синонімів

ОДРУЖИ́ТИз ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИкого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИрозм., ОБКРУТИ́ТИрозм.[ОКРУТИ́ТИрозм.], ПОДРУЖИ́ТИрозм.,ЗАШЛЮ́БИТИзаст.,ОПЕНЬГА́ТИдіал.;ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати[окру́чувати], дружи́тирідшежени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею [дівчиною] поєднать, - А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); - Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); - У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); - Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя [тебе] зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, - дай руку молодому! Мати, - свого сина ожени! (П. Тичина); - Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ’яненко).
-3-
дієслово недоконаного виду
(бути під паром)

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пару́ймо
2 особа пару́й пару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парува́тиму парува́тимемо, парува́тимем
2 особа парува́тимеш парува́тимете
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пару́ю пару́ємо, пару́єм
2 особа пару́єш пару́єте
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
пару́ючий
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
парува́вши

Словник синонімів

I. ПАРУВА́ТИ (виділяти пару, тепло, вологу внаслідок температурних змін), КУРИ́ТИСЯ[КУРІ́ТИСЯ], КУРІ́ТИ, ДИМИ́ТИСЯ[ДИМІ́ТИСЯ], ДИМИ́ТИ[ДИМІ́ТИ]. Вигріті сонцем поля, скільки зглянеш, буйно парують, теплою земною силою струменять у небо (О. Гончар); Сходило сонце, курилася вогка і тепла земля (Я. Баш); Легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Висохла, спрагла земля ще куріла від сонячної спеки (В. Собко); Димилась ріка. Водяна пара сивими клубками піднімалась угору (В. Гжицький); Дерева димілися ранішнім паром (М. Стельмах); Він зігрівся, димив парою, неначе комин, вуси й брови стали в нього молочні (М. Коцюбинський); Дніпро димів, як пожарище (Я. Баш).

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пару́ймо
2 особа пару́й пару́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парува́тиму парува́тимемо, парува́тимем
2 особа парува́тимеш парува́тимете
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пару́ю пару́ємо, пару́єм
2 особа пару́єш пару́єте
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
паро́ваний
Безособова форма
паро́вано
Дієприслівник
парува́вши

Словник синонімів

ОДРУЖИ́ТИз ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИкого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИрозм., ОБКРУТИ́ТИрозм.[ОКРУТИ́ТИрозм.], ПОДРУЖИ́ТИрозм.,ЗАШЛЮ́БИТИзаст.,ОПЕНЬГА́ТИдіал.;ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати[окру́чувати], дружи́тирідшежени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею [дівчиною] поєднать, - А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); - Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); - У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); - Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя [тебе] зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, - дай руку молодому! Мати, - свого сина ожени! (П. Тичина); - Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ’яненко).

Словник відмінків

Інфінітив парува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа парува́тиме парува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа пару́є пару́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
пару́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парува́в парува́ли
жін. р. парува́ла
сер. р. парува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
парува́вши