-1-
іменник середнього роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний паруб’я́ паруб’я́та
родовий паруб’я́ти паруб’я́т
давальний паруб’я́ті паруб’я́там
знахідний паруб’я́ паруб’я́т
орудний паруб’я́м паруб’я́тами
місцевий на/у паруб’я́ті на/у паруб’я́тах
кличний паруб’я́ паруб’я́та

Словник синонімів

ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років - перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОКрозм.,ПІДРО́СТОКрозм.,ВИ́РОСТОКдіал.;ПІВПА́РУБОКрозм.,ПІВПАРУБЧА́Крозм.,ПІДПА́РУБОКрозм., ПІДПАРУБЧА́Крозм.,ПАРУБІ́ЙКОрозм.,ПАРУБІ́ЙКАрозм.,ПАРУБ’Я́розм.,ПАЦА́Нфам.,ШПІНГАЛЕ́Тжарт.,ШКЕТзневажл.,О́ТРОКзаст., ірон.,ПІДПАРУБО́ЧИЙдіал.,ПАХО́ЛОКзаст. (про хлопчика); ПІВДІ́ВКАрозм.,ПІВДІ́ВОКрозм.,ПІДДІ́ВОКрозм.,ОТРОКОВИ́ЦЯзаст., ірон. (про дівчинку). Підлітки радо готувалися в дорогу і або діловито допомагали дорослим, або докучали їм розпитуваннями (З. Тулуб); Він схилився, бо високий, а я ще недоліток (Ганна Барвінок); Озвірілих від голоду й ненависті недоростків насилу розчепили (П. Загребельний); Всі ми, будучи ще підростками, мріяли про те, щоб мати такий успіх в житті, як його мала тітка Клавда (Ірина Вільде); Біля Тясмину над кручею одиноко стояв хлопець-виросток дванадцяти-тринадцяти років (І. Ле); Докія не помітила, як Дмитро з півпарубка парубком став (М. Стельмах); - І цю, пане, укинуть? - скрикнув один білоголовий півпарубчак, указуючи на півторааршинну щуку (Панас Мирний); - Підпарубок уже, патли аж на шию випустив, а квиточка забув узяти (О. Гончар); Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (А. Хижняк); Коло Якового колодізя зібралася купка паруб’ят (П. Куліш); На площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра); - О! - весело підморгнув він до Сашка. - І ти тут, шпінгалет з Ланжерону? (Ю. Смолич); Прислали до нас у Дачний училку молоду, щоб по-англійському шкетів мучила (А. Крижанівський); Їхала [княжна] конем з стремінними отроками за боярами (М. Грушевський); О, в душі цього отрока плевели знайшли добрий ґрунт (А. Хорунжий); Він розповів, як ще хлопцем, підпарубочим, вів він троє коней напувати (Г. Хоткевич); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою (О. Стороженко); Не до пана, так до хазяїна все ’дно найматися треба, бо вже півдівка (К. Гордієнко); Вже не дівча ж, півдівок, як по-колишньому, а вона й хати підмести не вміє (Ю. Збанацький); - Я вже дівка, - зобидилась Клавка. - Ні, ти ще піддівок (Ю. Мокрієв); [Ольга:] Що трапилось, отче Олександре? Хто це гуркає? [Навроцький:] Отроковиця Улька (І. Микитенко). - Пор. малолі́ток, 1. хло́пець.
ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́Крозм.,ХЛОПЧИ́НАрозм.,ХЛОПЧИ́СЬКОрозм.,ХЛОП’Я́, ХЛОП’Я́Крозм.,ХЛОП’Я́ГАрозм.,ХЛОПІ́ЙКОрозм.,ПАЦА́Нфам.,ПАХО́ЛОКзаст.,ХЛОПА́Кдіал.,БА́ХУРдіал.; ПАРУБІ́ЙКОрозм.,ПАРУБІ́ЙКАрозм.,ПАРУБЧА́Крозм.,ПАРУБ’Я́розм. (підліток, що стає парубком). - Хлопець ріс крикливий і запальний. Як надходив час годування - кричав, як пуп (Григорій Тютюнник); - Ви б краще поцікавилися, що в мене народилося - хлопчик чи дівчинка (Є. Гуцало); Крадькома хлопчаки пробиралися в тиші. (До нехитрих забав кожен хлопець привик) (М. Нагнибіда); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський); Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб); Там пасли коней хлоп’яки одні, Немов хрущі, смугляві й бронзотілі (А. Малишко); - Та у нього працює Тарас Шевченко. Хороший хлоп’яга, талановитий, він усі малюнки Ширяєву робить (О. Іваненко); Надвечір другого дня до них постукав вусатий, обвішаний клуночками Горбенко. - Давайте пацана, час їхати (І. Микитенко); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитиною (О. Стороженко); Самопас я ріс, пустий хлопак (І. Франко); Бахурі ростуть, як хліб увесні. І на вінику по хаті брикають, і дєдю за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (М. Черемшина). - Пор. пі́дліток.
ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НАрозм.,ХЛОП’Я́ГАрозм.,ХЛОПІ́ЙКОрозм., ПАРУБЧИ́НАрозм.,ПАРУБ’Я́розм.,ПАРУБЧИ́СЬКОрозм.,ПА́РОБОКдіал.,ПАРУБІ́ЙКАдіал.,ПАРУБІКАдіал., ЛЕ́ГІНЬдіал.,ХЛОПА́Кдіал.,ШУГА́Йдіал.; ЖЕНИ́Хрозм. (про молодого чоловіка, що вже може одружуватися). [Елеазар (до хлопця - смутно):] До чого, молодче, ти се промовив? [Молодий хлопець:] Не удавай, немов не розумієш! (Леся Українка); Він заходить в охайну кімнату і зупиняється перед юнаком років двадцяти-двадцяти двох (М. Стельмах); - Вже як ястав парубком, дід показував мені те місце [скарбу] (І. Нечуй-Левицький); Молодики стояли осторонь від батьків, але думки в них були спільні (П. Кочура); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); - Ну й даремно, - озвався шустрий, чорнявий хлопчина. - Я після десятирічки два роки попрацював на шахті в Горлівці (І. Цюпа); В голоблях гарцювали хлоп’яки (В. Дрозд); Виорати кінці ниви Михайлові допоміг сусідський парубчина, що в саду дерева обрізував (М. Томчаній); Коло Якового колодязя зібралась купка паруб’ят, а між ними Юрко і його давній приятель.., що служив разом з ним у одному полку (П. Куліш); Який тепер світ настав..; Сякий-такий парубчисько, Та й той до багачки (пісня); - Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з паробками (Т. Шевченко); Замолоду, бувши парубікою, чумакував (Ганна Барвінок); Вибігла Маруся до потоку, скочила зі скелі - а легінь, точнісінько як тоді, стоїть перед нею і усміхається (Г. Хоткевич); - Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар); Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).