-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив парубо́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   парубо́чмо
2 особа парубо́ч парубо́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа парубо́читиму парубо́читимемо, парубо́читимем
2 особа парубо́читимеш парубо́читимете
3 особа парубо́читиме парубо́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа парубо́чу парубо́чимо, парубо́чим
2 особа парубо́чиш парубо́чите
3 особа парубо́чить парубо́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
парубо́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. парубо́чив парубо́чили
жін. р. парубо́чила
сер. р. парубо́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
парубо́чивши

Словник синонімів

ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. - жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИрозм.,МОЛОДИКУВА́ТИрозм.,БУРЛАКУВАТИрозм.,ПАРУБО́ЧИТИдіал.- Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Головко); - Здоров, товаришу Омельченко. Додому?.. Може, до мене зайдеш?Я зараз холостякую (І. Гончаренко); Савка багато років парубкує в безладній самотині (Т. Масенко); - Книжки ніколи було почитати. Ось тут, в рибартілі, як став сторожувати - тільки й начитався вволю. Влітку, поки козакував одинцем.., цілий університет пройшов (О. Гончар); - Може, не схоче [Марта Кирилівна] за мене заміж, - обізвався смутно Бичковський. - А шкода буде. Старість не за горами. Самому остогидло вже бурлакувати (І. Нечуй-Левицький); Наставники гадають собі, що він парубочить.., а він собі вінчану жінку тримає (М. Черемшина).