паркуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний паркува́тий паркува́та паркува́те паркува́ті
родовий паркува́того паркува́тої паркува́того паркува́тих
давальний паркува́тому паркува́тій паркува́тому паркува́тим
знахідний паркува́тий, паркува́того паркува́ту паркува́те паркува́ті, паркува́тих
орудний паркува́тим паркува́тою паркува́тим паркува́тими
місцевий на/у паркува́тому, паркува́тім на/у паркува́тій на/у паркува́тому, паркува́тім на/у паркува́тих