ВАРИ́ТИСЯ (про їжу - набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ[ВКИПА́ТИ], МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ[ВПРІВА́ТИ], ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). - Док.: звари́тися, укипі́ти[вкипі́ти], упрі́ти[впрі́ти]. У пузатих горщиках варився борщ із гусятиною (О. Донченко); Риба кипіла в казані (І. Нечуй-Левицький); Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (В. Мисик); Ви в доброму настрої, спокійні - і борщ мліє на плиті (з журналу); І пріла каша в чорнім казані (А. Малишко); Польова каша завжди добра. Може, через те, що не в печі упріває, а серед вільного повітря (Панас Мирний).

ГРІ́ТИСЯ (зігрівати своє тіло), НАГРІВА́ТИСЯ, ЗІГРІВА́ТИСЯ[ЗОГРІВА́ТИСЯ], ОБІГРІВА́ТИСЯ, ОГРІВА́ТИСЯ, ЗАГРІВА́ТИСЯдіал.;ПРИГРІВА́ТИСЯ (перев. у теплому, затишному місці); РОЗІГРІВА́ТИСЯ[РОЗГРІВА́ТИСЯ] (поступово); ВІДІГРІВА́ТИСЯ (про того, хто замерз); ПЕКТИ́СЯ, ПА́РИТИСЯ, ПРЯГТИ́СЯ, ПРЯ́ЖИТИСЯ, СМА́ЖИТИСЯрозм.,ШКВА́РИТИСЯрозм.,ЖА́РИТИСЯрозм. (занадто - перев. на сонці). - Док.: зігрі́тися[зогрі́тися], нагрі́тися, обігрі́тися, огрі́тися, загрі́тися, пригрі́тися, розігрі́тися, відігрі́тися, напекти́ся, нажа́ритися. Ївши, гріється, а робивши, мерзне (прислів’я); - Я почав був трохи нагріватись (Панас Мирний); Почала [Маруся] зігріватися. Вогке тепло скутувало все тіло і лиш ноги ще в жаден спосіб не хотіли зігрітися (Г. Хоткевич); Червоноармійці зогрівалися не стільки пічкою, скільки власним тілом (Ю. Збанацький); І поки гостя обігрівалася біля вогню, Ганна насипала миску гарячого борщу (С. Чорнобривець); Розклали [заробітчани] в яру огнище. Огрівалися, співали (К. Гордієнко); Дощ промочив бідака до нитки, загрітися не було де (І. Франко); - Я пригрівалася в ліжку (О. Гуреїв); - Вони ж вовтузяться там біля дубка, то розігрілись (Г. Хоткевич); Ночі були холодні, осінні, на землі не заснеш. Вдень відігрівався (П. Дорошко); Довго Василина пеклася, лежачи на сонці (І. Нечуй-Левицький); Лежить [Іван] на печі вниз черевом - париться (Панас Мирний); Михайло Михайлович міг пряжитись на всякому сонці, що давало йому тим більшу насолоду, чим дужче смалило (Л. Смілянський); Смажиться Ася на сонці немилосердно (В. Бабляк); Шість годин дивиться на одне й те саме, шкварячись до того на червневому бесарабському сонці.. Тихович чує, що йому млосно (М. Коцюбинський).